Лист ветерану. Моїх дідусів і бабусь, на превеликий жаль, вже немає в живих, тому вони не прочитають мого листа. Та все одно їм присвячується.

Ще сорок перший мирний був,

Освіту хтось тоді здобув,

Хтось одружився, мріяв, жив

І воювати не хотів!

Та лихо увірвалось в дім,

К сивобородим й молодим,

Війна в країні почалась,

І кров рікою полилась.

Солдат на полі бою жив,

Країну рідну боронив,

Життям за волю і свободу,

Багато хто з них заплатив.

П’ять років жах війни тривав,

Доки фашизм адресував.

Та ти, мій любий ветеране,

Безстрашно їх перемагав.

Вклонюся низько до землі

Всім, хто у полі полягли,

Хто вижив в страшному бою,

І землю виборов свою.

Хто тяжко працював в тилу,

Хто лікував солдат в пилу.

Хто під Рейхстагом в сорок п’ятім

Жахливу завершив війну!