Для мене не може бути іншого Майстра, ніж моя ненька.Всім я завдячую тільки їй.Наші мами іноді і самі того не знаючи стають тими ювелірами наших душ.Все своє життя вони нас навчають,дають поради,хочуть допомогти в найменших дрібничках.Але це не є втручанням в наше життя(як з приводу цього думають деякі люди) .Просто скільки б не було років нам- ми будемо для своїх батьків тими маленькими дітками.Я це зрозуміла тільки коли сама стала мамою.І добре що сталося це зараз,а не коли вже занадто пізно.Я прошу всіх людей в яких є батьки:кажіть їм про те ,як ви їх любите,їдьте до них якомога частіше- доки вони нас чекають на порозі,не тримайте на них образ,бо може бути так ,що нівкого просити вибачення за все сказане колись.Пам"ятайте ,як ми ставимося до своїх батьків,так потім будуть ставитись до нас наші діти ,бо кожен з нас є тим Майстром огранки для них!!!Як ограните,те й будете мати.Для своєї ж мами я написала ось цей вірш.(не судіть суворо,я не поет)
Цей вірш написаний рукою,
Я своїй мамі присвячу.
За ті недоспанії ночі,
Щиро я подякувать хочу.
Матусю,ти мене ростила
Це ж ти мені життя дала.
Не раз ти очі в труднощах зросила,
Але мене зростить змогла.
Нелегко,ненько,було і тоді,
Коли хвороби підступали
І плакала,й не спала у ночі,
Все біля ліжка мого припадала.
Ти найрідніша,матінко,для мене,
Не знаю,як подякувать тобі!
Усе життя віддала ти для мене
Не залишаючи часу собі.
І смуток й щастя,радощі і горе,
І щоб не траплялось у мене в житті,
Зустрінеш ти радо,розділиш надвоє,
Пораду дасиш,як треба мені.
Вклоняюся низько,стаю на коліна,
За все, моя мамо,спасибі тобі!
Такої би мами всім дітям,
Тоді і зростали б вони у добрі.
Живи,моя ненько,не менше ста літ,
Дивись,як зростають онуки і рід.
Всі ми любим тебе і цінуєм
Й не раз все розцілуєм!!!
Мій Майстер огранки-МАМА