Наприкінці березня до мене приїхав підвіс "Мишеня".
Я вибрала для себе біленького, в родії, iз золотавою котушкою. На форумі ми бачили рiзнi варiанти цього крохотунчика, але у будь-якому покриттi мишеня виглядає приголомшливо-деталізовано, воно як живе. Ось і я переконалася в цьому.
Пропоную подивитися на мого мишенятка та на деякi поєднання з іншими прикрасами з моïх скриньок)
То чому ж моє мишеня біленьке?
Тому що я асоціюю його з моєю онукою, чотирирічним малятком з білявим волоссям. Нехай вибачать мене автори підвісу, які вклали в нього початково інший сенс. Величезне спасибі Madra Rua за ескіз мишеняти із "Зеленої милі" і Орінго за його втілення!
Я бачу у відважному герої свою невгамовну Полю, яка весь час у русі та пізнанні світу. Вона, моє маленьке біленьке мишеня, щодня невтомно крутить свою котушку, робить свої маленькі й великі відкриття, отримує все нові знання про життя і своє місце в ньому.
А ось тут, можливо, починається окрема історія з кроликом, що пробігає повз, майже білим))...
Я далеко від онуки, дуже далеко. Це сумно, але водночас і радісно, що вона не бачить реалій мого світу. Я щаслива від цього. Адже неодмінно настане колись день, коли наші світи будуть однаково щасливі. Як і для всіх дітей та їхніх батьків, з бабусями і дідусями.
Побажаю моєму мишеняті щасливого пiзнання цього великого-превеликого світу!
Не знаю, кому присвятила пісню Emilia, але я знайшла в ній для себе гармонію - слова, що описують мої не дуже веселі думки, проте позитивна музична тема дарує надію, що все буде добре!
Великий, великий світ
Я вже велика,
Але у величезному світі
Це дрібниці
Без тебе.
Але я відчуваю: буду
За тобою я сумувати.
Я сумуватиму...
Золоте листя кружляє.
Як мило все, подивися.
Сильний холод тут зовні -
Той самий холод десь усередині.
Зовні заморосило,
І сльози падають з очей.
Чому це сталося?
Чому все закінчилося так?
Тепло вогню від рук твоїх
І твоє світло.
Але лише очі відкриваю -
Тебе немає...
Я вже велика,
Але у величезному світі
Це дрібниці
Без тебе.
Але я відчуваю: буду
За тобою я сумувати.
Я сумуватиму...
Upd: маленьке продовження фотосесії на 3-й сторінці коментарів)
Приголомшливо щирий допис, наче гарну книгу з чудовими ілюстраціями прочитала Бажаю вам скорішої зустрічі з онукою Мішеня чарівне, комбі йому дуже личить. Поєднання золота і срібла у вашому виконанні- бездоганне
Дякую за красу, декілька разів передивлялася фото на фотохості. І хоч наразі мені рідко вистачає наснаги коментувати теми форума- не змогла пройти повз)))
Олено, щиро дякую, що зазирнули в мою тему Чудово розумію щодо наснаги, сама інколи силоміць щось пишу в коментарях, бо розумію, що треба підтримувати рівень емоцій. Емоцій, що зцілюють, які всім нам зараз так потрібні. І мені стає легше, я ніби захищаю свою свідомість думками про вічне й прекрасне. Тим паче, що тут, на сайті та форумі, саме така сприятлива до цього атмосфера. У нас все буде добре, і буде багато натхнення і наснаги, вірю!
Шановна LeTim, як приємно читати Ваш допис... Пречудові фото, прикраси та пісня... Невимушено пішли сльози....Я бажаю Вам дуже скоріше зустрітися з Вашою онукою, нашої Перемоги та миру. Бережіть себе та рідних!
Я розчулилася, прочитавши ваш коментар. Спасибі величезне, мені дуже приємно Зовсім не мала мети викликати чиїсь сльози, просто писала на найулюбленішу і головну для себе тему. Навзаєм, звісно, бажаю і вам, і всім нам якнайшвидшої Перемоги, довгоочікуваного миру й обіймів із рідними та близькими. Бережемо одне одного, підтримуємо і віримо, що вистоїмо всупереч усьому, а зло буде рано чи пізно знищено.
Бажаю Вам якнайшвидше зустрітись знову з Вашою білявою мишкою. Все вірно - діти не повинні це все бачити та відчувати. Нехай срібне мишеня додасть Вам сил та хоч трохи розвіє смуток розлуки. Як завжди чудові фото :) Мені найбільше з чорною Африкою в комбі сподобалось. :) Тримаймось!
Галю, ну звичайно ж тримаємося! Харків - незламний і ніколи пiдкореним не буде! А ми його діти)) Срібне мишеня і справді відволікає, а головне, воно матеріальне, а отже, можна тримати в руках, погладити, тихенько нашепотіти найсвітліші слова)... Дякую!
Оленочка, Ваше Мишеня таке ніжне та тендітне вийшло, відразу видно, що дівчинка! А компаньони у цієї красуні теж такі ж ніжні та дівочі! І я Вас дуже розумію, що одна і та ж сама прикраса для кожного несе свій сенс. Я теж маю свого Мишеня, правда в оксі, бо його присвячую свому синочку, до того ж він у мене Миша за гороскопом, так символічно вийшло. Прикраса просто жива, здається, що звірок застиг на хвилинку, принюхується та придивляється до навколишнього світу, вибираючи шлях куди котити далі свою котушку життя! Не перестаю дивуватися майстерності улюблених нашіх чарівників, які створюють такі казкові прикраси. Бажаю скорішої нашої ПЕРЕМОГИ над ворогом, щоб Ви могли обійняти свою улюблену крихітку
Світлано, це так здорово, що у кожної з нас є своє улюблене срібне мишеня, що уособлює найдорожче. Може, комусь збоку це здасться дурістю, але я точно знаю, що мені допомагають усі срібні амулети, які я наділила тим чи іншим змістом. І як можна не захопитися ось таким практично живим, хоча й срібним героєм? Ви маєте рацію, він таак дивиться, у нього такий прихований потенціал, що безсумнівно заряджає оптимізмом і думками продовжувати крутити свою життєву котушку. Як на мене - такий малюк потрібен усім! Щиро дякую за побажання і добрі слова
Оленочко, дякую, що поділилася з нами своїм проникливим дописом про найдорогоцініше в своєму житті... Сльози стоять в очах, але я впевнена, що Перемога принесе таку очікувану зворушливу зустріч і у Полі буде безліч пригодницьких історій для тебе Щодо срібного Мишенятки, воно неймовірно живе і кожний безперечно надає йому своїх сенсів та асоціацій, що робить його особливим, а твоє світленьке таке миле Мені до вподоби усі сети, бо в них панує гармонія та чаїться багато історій, але в поєднанні зі слайдом та музичним супроводом... в мене просто бракує слів від щемлячих емоцій, що переповнюють
Танюшо, я не хотіла сліз, зовсім, хіба що тільки від світлого смутку). Мабуть, тема розлуки з рідними така... Але я якраз намагалася показати наскільки сонячний мій срібний герой і як він перегукується з моїми думками й образами. Неможливо весь час лити сльози про втрачені можливості, миті, дні. Треба шукати шляхи виходу і заповнювати свідомість конструктивними і позитивними думками. Що я і намагаюся робити, а допомагає мені моє маленьке біляве мишеня в руках. І надихаюча музика... Дякую тобi щиро, Танюшо!
Моє біляве мишеня