Хостинг фотографий для пользователей Оринго
Чат с менеджером

Поставити питання

 
Ювелірний дім Орінго
0800-759-550
(безкоштовні дзвінки)

Моє життєве кредо.

Для комментирования войдите или зарегистрируйтесь
25 posts / 0 новых

Вс, 18/05/2014 - 23:10 #12

Цікава ідея, важливі слова для кожного серця. Поважаю ваше прагнення щодо вивчення історії родуоскар

Втр, 20/05/2014 - 10:37 #13

Щиро дякую!!! цветочек Я думаю, що кожного повинні хвилювати такі моменти .

Пнд, 19/05/2014 - 12:15 #14

Чудове наповнення медальону! Поважаю людей, котрi поважають своє минуле.

Втр, 20/05/2014 - 10:38 #15

Дякую!!! цветочек
Без минулого немає майбутнього. 

Втр, 20/05/2014 - 11:03 #16

мне очень понравились Ваши идеи! влюбленность

Втр, 20/05/2014 - 12:20 #17

Дякую!!! Для мене це дійсно дуже важливі аспекти життя .

Ср, 21/05/2014 - 20:59 #18

tetyanochka пишет:
Для свого медальйону я зробила три вставки.
№1
Перший восьмикутник має надпис "Козацькому роду нема переводу" і намальований дубовий лист.
Це має для мене величезне значення і служить нагадуванням про славетне походження мого роду. 
Прізвище Сулима має багату історію, яка є яскравим свідченням взаємодії різних національних культур. Це древній європейський дворянський рід.
Саме ж прізвище Сулима має давньоарійське коріння і походить від двох слів: suli («обіцяй») і «ma» («ма»), які в перекладі на українську мову означають «еталон» і «людина» відповідно. Таким чином, прізвище Сулима в буквальному розумінні означає «правильна людина».

От і вийшли запорожці, хоч тисяча й двісті, 
Де багацько да за ними зведеться користі. 
Попереду пан Сулима, отаман кошовий, 
Чого ж жаху завдавати, як він чорнобровий. 

Ім'я гетьмана Івана Сулими більш відоме в народі завдяки його виступу в 1635 році проти утвердження польського панування на Україні.

Не схотіли пани-ляхи 
Попустити й трохи, 
Щоб їздили в Січ бурлаки 
Та й через пороги, — 
Спорудили над Кодаком 
Город-кріпосницю 
Ще й послали в Кодак військо 
Чужу-чужаницю. 
Іде бурлак чи комишник 
Порогом-водою, 
Його лове чуже військо 
Й оддає в неволю. 
Зажурились запорожці, 
Що нема їм волі 
Ні на Дніпрі, 
Ні на Росі, 
Ні в чистому полі.

Іван Сулима вирішив зруйнувати неприступну польську фортецю Кодак і зробив це.

І це лише мізерна частина історії славетного роду, про яку я пам'ятаю кожну хвилину свого життя і планую передати її наступним поколінням.
А дувовий лист символізує вічність.
Запорізький дуб - пам'ятник природи XIII століття. Висота дерева - 36 метрів, Діаметр крони - 43 метри. Довжина кола стовбура - 632 сантиметри. 
Переказ свідчить, що цей велетень користувався особливою пошаною у запорізьких козаків. Не одне покоління їх відпочивало в тіні його величезної крони, виношуючи плани своїх походів.

№2
Три вещи никогда не возвращаются обратно - время, слова и возможность.
Поэтому: не теряй времени, выбирай слова, не упускай возможность!!!

№3
"Помиляйся, тільки не зупиняйся!!!"
Це стосується роботи, хобі, взаємовідносин між людьми, та й взагалі вього життя. 
Зробити помилку не так страшно, як неправильні висновки!!!
 


№2 і №3 - цікаво... підтримую...
№1 - ... не вірю... пробачте...
Якось... пафосно... Не вірю людям, які кажусь "...частина історії славетного роду, про яку я пам'ятаю кожну хвилину свого життя...". Дійсно, кожну хвилину життя? А як же кохання, діти, майбутнє? А, може, таке беспроблемне і нецікаве життя, що нема про що інше у ньому думати? Якесь таке враження... Пробачте, тезко...
 

Чт, 22/05/2014 - 09:55 #19

Ваше право вірити чи ні . Діти, кохання, якісь життєві незгоди та перепетії це теж історія окремо взятої людини та родини. 

Пт, 23/05/2014 - 14:09 #20

tetyanochka пишет:
Ваше право вірити чи ні . Діти, кохання, якісь життєві незгоди та перепетії це теж історія окремо взятої людини та родини. 

Ви ж розумієте, що більша частина історіїї, - то лише припущення, перероблені історичні сповідки, де правда становить незначний відсоток... Дуже незначний...
Життя, у якому нема інших проблем, як лише памя'тати кожну хвилину про літературні додумки і фантазії людей, що назвалися істориками (чия несправжність і відокремленість від реалій минулого давно піднімається у прогресивних наукових колах), у більшості може викликати щиру заздрість, адже не всім так щастить...
Взагалі, шанувати предків - то є дуже добре. Дідусі, прабабусі.. прапра... Але як можно відслідковувати N-колінне рідство з людиною, що (можливо) існувала у 17 сторіччі? На мій погляд, ми допоки будемо робити крок уперед, а два - назад, допоки не приминимо так ретельно копирсатись у війнах, згарищах, чварах, перуках, стічних канавах минулого... Воно минуло, і може час таки дати йому спокій?..

 

Пт, 23/05/2014 - 14:38 #21

+