СпасибІ і за добрі слова, і за прикраси, і за те, що завжди готові підставити надійне плече!!! Ваші прикраси, коли потрапляють у руки, стають улюбленими, бо світло і добро, вкладене в них, робить їх ще красивішими. 

Нехай щастить у всьому! 

Дорога Мирославо! Ось вже декілька днів,с того самого дня,як побачила Вашу тему,не можу прийти до тями.

Перечитала декілька разів,і кожного разу я ковтаю сльози,адже Ваш дідусь нагадав мені мого батька,якому в 2011 році виповнилося б -100 років ( я була пізньою дитиною,коли батькам було майже 45 років).

Всі риси,притаманні Вашому дідусеві,були і в мого батька.Мій батько також був майстром на  всі руки...Змайстрував не один музичний інструмент,навіть дві електричні гітари,малював картини,а найбільш,що мені запам"яталося,це те,що він також,як і Ваш дідусь, був ювеліром,сам собі зробив печатку з уламку якогось  космічного приладу,який він в шутку називав " метеорітом",який десь в 1960 році впав на території Північного Казахстану,де я і мала щастя народитися. До речі,в цій печатці він і похований...

Читаючи Вашу,Мирославо,росповідь,я в котрий раз зрозуміла,що такі сильні духом та міцні постаттю люди,як Ваш дідусь Іван та мій батько,також Іван,Іван Миколайович Нестеренко,уродженець Хмельницької області,прожили світле життя та залишили на цьому світі свій нев"янучий слід, в першу чергу -нас! Пам"ять,що житиме в наших серцях,не зів"яне НІКОЛИ!!!

Низький Вам уклін за чудові слова ,вірші та розповідь,вони торкнулись самих найпотаємніших глибин душі.

Нехай нашим рідним буде замля пухом,а ми,доки живі,будемо пам"ятати про них завжди!

А прикраси Ваші,так само,як і равлики- просто чудові,тріщинка лиша додає шарму!!!  Носіть,насолоджуйтесь та радійте кожному прийдешньому дню!!! Нехай Вам шастить завжди та в усьому!!! Дякую Вам!!!

Ви знаєте, між нашими Іванами так багато спільного! 100 років від дня народження мого дідуся минуло 13 грудня 2010 року))) Моя мама теж пізня дитина у своїх батьків. Бабусі тоді було 42, дідусеві - 45. Правда, вона у них сьома (найпершою була донечка, яка померла у 2 роки від дифтерії, а потім були 5 хлопчиків). Та мрія про дівчинку перемогла - і в нелегкі роки, сьомою фактично, але шостою живою душею у 1955 році  з’явилась їхня Ганнуся, моя мама. І народитись вона могла десь на крайніх точках СРСР, бо тільки через дивний збіг обставин мої рідні не були вивезені разом зі своїми батьками як родичі ворога народу. Часто питаю себе, а що було б, якби дідусь з бабусею не народили маму? Вже навіть за це я їм вдячна.

Справді велике щастя зустріти в житті таких людей, але подвійне щастя, нести частинку їх генетичного коду у світ, бачити його у своїх дітях, відчувати хоч маленьку частинку у собі.  Ми саме такі, якими вони нас створили - і не тільки фізично, а в першу чергу духовно!!! Бо стільки тепла, стільки любові, стільки трепету - не проминає безслідно.

Впевнена, у кожної з нас, теж об’єднаних тут теплом,  були у долі такі люди - не важливо - рідні по духу чи по крові - головне, що вони були, що вони НІКОЛИ не минуть, що їхнє світло проявляє у нас якісь хороші риси, які були б неможливими без них. Дівчата теж згадували тих, з кими їм було найтепліше в житті - саме така особливість нашої пам*яті, з часом стирається важливе, але щире - ніколи! Так, наші Івани, їхні дружини, наші рідні завжди з нами, бо, як тут писала Алиция, це наш клан, який робить нас сильнішими. І справді, хай нашим рідним буде світло і затишно там, де вони зараз перебувають, а ми будемо запрошувати їх у свої спогади і жити так, щоб вони й з небес гордилися нами.

Дуже Вам вдячна, за те, що відгукнулися, і до мого гурту добрих людей приєднався й Іван Миколайович Нестеренко - майстер, умілець, митець, ювелір-самоучка - Людина 

Бесподобные фото, душевные воспоминания....и тонель любви следующая моя хотелка, Вы возле такой красоты живете, я вначале думала фотошоп, потом почитала таки реально)))), и ваши змеевечки сказочные, люблю такое сочетание теплое по цветовой гамме, хотела браслет шамбалу с ним заказать, но там расцветка темная , болотная, а Лесовички у меня с агатом уже есть, с Оринго не хочется повторяться в моделях, ведь столько всего красивого еще)Носите с удовольствием и не переживайте о камешке, если бы там была глубокая трещина, специалисты не пропустили бы, так что будет жить камещек долго)

Сегодня увидела подвес живьем. Он ещё красивее! Поражена оборотной стороной подвеса.Текстура повторяет древесину. Так красиво. И только взяв подвес в руки увидела что там есть махонькие вставочки циркончиков. )))) Они так заманчиво "подмигивают".)))) Словно действительно хотят какой-то секретик рассказать. )))