З сережками Ведунья вийшов ідеальний ганітур, попри те що покриття я вибрала різні.


І мені здається, що Берізка теж дуже вдало уживається із цією компанією:

Наташа, давно хотела тебе предложить новенькое отчетами выкладывать. Замечательно 

І ще трохи краси у різних ракурсах:








Я просто в захваті від трепетної ніжності та абсолютної натуралістичності цієї брошки:

Як на мене листівки Орінго не менш шедевральні, ніж прикраси

І непроста спроба сфотографувати прикраси "в образі". Сьогодні на мені була підвіска, тож образ із брошкою додам колись іншим разом.


 

Прекрасные украшения!с обновочками!

І казочку свою додам сюди конкурсну.
Шкода буде загубити у глибині репостів на фейсбук-сторінці.


Далеко-далеко, за тридев'ять земель, у тридев'ятому царстві жив-поживав та добра наживав легінь краси небаченої, такої що ні словом сказати, ні пером описати і було у нього величне лицарське ім'я Артур та дивовижне ремесло у легендах описане...
Ну, гаразд, то я трохи прикрасила;)
Живе наш герой на Оболоні (а що?, непогано, назва романтична, навіть піснею оспівана і район пристойний) в однокімнатній квартирі, на третьому поверсі. Зовнішності хлопець звичайної, але досить симпатичної: волосся русяве, ледь хвилясте; щоки трохи бліді (причину розповім трохи згодом, щоб із пунктуацією не заплутатися), але з премилими ямочками; очі сіро-зелені зі смішливими іскорками в куточках; інколи докучають хлопцеві веснянки (ледь помітні, але так людина вже влаштована, що завжди знайде причину для комплексів), але дія казки відбувається навесні, тож веснянок немає іще. Працює юнак програмістом-фрілансером, як буває частенько у наші дні. Отож, причину браку рум'янця можна вважати розгаданою: тривале сидіння за комп'ютером, малорухомий спосіб життя та весняний гіповітаміноз до того ж. Зовуть персонажа казки Артуром, просто тому що ім'я таке його батькам колись сподобалося.
Тепер розповім історію одного, не зовсім звичайного, дня із життя Артура. Прокинувся хлопець близько десятої ранку (для нього це дуже рано, десь на дві години швидше ніж зазвичай), потягнувся солодко і пішов чайник ставити. Поки вода закипить можна якраз пошту свою переглянути, ми всі так робимо часом, чи не так?;) А в скриньці, у вхідних, лист із незвичною назвою увагу привернув, тема - "весняне диво", такого оригінального спаму Артурові іще не траплялося. Файлів ніяких не прикріплено, тож на вірус не схоже, окрім того розсилка із вірусами майже не буває україномовною, бо така персоналізація нерентабельна, це всім відомо наче. А в листі йдеться про печеру з скарбами ціна яких близько двохсот мілліонів доларів та вказані її GPS-координати. Перевірив хлопець положення точки і виявилося що вона в Голосіївському лісі та ще й від дороги відносно недалеко. Звідки лист, читачу, як думаєш? Артур вирішив, що то друзі його так пожартували і пішов робити бутерброд до чаю. За вікном сонячно і тепло, нарешті розпочалася справжня весна, навіть сніг уже увесь розстанув - красиво так... А в Артура зараз професійний застій, вже декілька днів код потрібний ніяк не придумується, плюс десь там, глибоко в душі, поблискують іскорки авантюризму, їх там історія з біткоінами поселила. Думаю, читач уже здогадався що наш герой таки поїхав на пошуки заданої точки. Надмірні деталі (як ото покупку жетона і номер маршрутки) вважаю зайвими, так можна й задрімати до кінця розповіді ненароком)))
Отож іде наш герой лісовою стежиною і роздумує що із такою сумою зробити можна, навігатор на телефоні показує що до цілі залишилося 500 метрів і попереду розпочинається жахлива багнюка, така що його кеди треба було би не просто на чоботи замінити, а на рибальські навіть (якби такі колись в міського юнака були). Цікаво, що я зробила би в такій ситуації? Не знаю навіть.
Артур задумався, які можливі варіанти:
1-й ОПТИМІСТИЧНИЙ - печера зі скарбами є, про неї до цього ніхто не знав, випадково не знаходив (і це в досить людній приміській зоні) і це багатство дістанеться йому. Що в результаті буде? Треба купляти особняк з парканом високим, грати на вікна ставити, охорону найняти і якось податковій своє раптове багатство пояснити... Певні недоліки є, навіть крім того що йомовірність такого варіанту явно наближена до нуля;
2-й РЕАЛІСТИЧНИЙ - лист не означає зовсім нічого, просто безглуздий спам. Шкода тоді нові кеди викидати, хороші, фірмові, навіть зі знижкою в чималеньку суму обійшлися. Такого екстриму його взуття явно не переживе;
3-й ПЕСИМІСТИЧНИЙ, але досить імовірний - листа прислали друзі-жартівники і в заданій точці вони чекають Артура щоб зняти кумедне відео де він забрьоханий, як порося, бреде до мети.
А тут іще код потрібний придумався наче, треба би було перевірити його чи працює коректно... Запам"ятай, читачу, прогулянки на свіжому повітрі поліпшують когнітивні функції та й взагалі корисні для здоров'я!;)
Отож розвернувся Артур щоб додому до вечірніх заторів дістатися встигнути. До зупинки маршрутки ще й так геть не близько.
Але не все так буденно, як може здатися на перший погляд. Наш герой, як багато казкових персонажів (чи тих, кого в блокбастерах знімають) має свою суперсилу - зір у Артура гострий, як у сокола і години роботи за комп'ютером його не псують. Корисний дар для такої професії. Тож іде хлопець стежкою, поряд верба росте, гілки похилила, а на гілці поблискує щось проти сонця. Підійшов ближче, приглянувся, а до гілочки колечко прив"язане, саме не гілочку схоже і з камінцями блискучими. Особливо зелений увагу привертає, красивий такий, десь Артур уже таке сяйво зелене бачив, тільки от ніяк не згадає де. А до колечка записка прив'язана: "Ти знаєш що робити. Нехай щастить!".
Варіантів що робити можна придумати чимало, але то потім, а найперше треба додому поспішати, код дописувати...
Наступного дня прокидається Артур зранку (точніше це полуднем назвати можна) і поки закипає чайник йде перевіряти електронну пошту. Але його перериває дзвінок у двері: прийшла сусідка Оля, вона живе на 2 поверхи вище, в одній руці у неї - ноутбук, в іншій - пакетик з печивом. У Олі злетіла вінда, систему вона уже переустановила, а драйвер звукової карти знайти не може, тож потрібна Артурова допомога.
Оля хороша дівчина, весела, добра, а тут іще й розумною, виявилася, Windows сама переустановити змогла. А ще Оля пече дуже смачне печиво, Артур знає, вона вже пригощала його таким колись. Як вчасно закипів чайник!..
А очі! Які красиві у Олі очі! Зелені, немов весна... і чому Артур раніше цього не помічав?... Думаю читач уже здогадався що і розмір колечка Олі підійде ідеально)))
Чи були в лісі скарби? - А ти справді хочеш це знати? Зі скарбами казковими мороки багато, то закляття накладено, то дракон охороняє, то в корито розбите плавно трансформуються... не приносять щастя вони нікому.
Звідси проста мораль моєї казки:
1) треба вірити в свою удачу, доля, часом, дарує нам приємні сюрпризи;
2) справжнє щастя на дорозі не валяється, його треба будувати самому, складати як пазл із праці натхненної та любові душевної. Тільки тоді це щастя буде непідробним, тривалим та без досадливих побічних ефектів.
Ти згоден, читачу? Якщо так, ти знаєш що робити, нехай щастить!
Р. S
Ще хотілося розповісти про маленьку чорняву дівчинку з веснянкуватими щічками, що міряє мамине колечко-гілочку. Але це вже зовсім нова історія, про неї іншим разом.