Ср, 29/03/2017 - 02:39 #44
Шаловливо играя песком,
Камни мокрые в пену бросая
И улыбку рассвету даря,
Ты ласкало меня, обнимая.
Я люблю ощущать ветерок,
Пить соленую воду из чаши,
Я хочу, чтобы звездный платок
Оказался теплее и краше!
Я люблю тебя, слышишь, волна!?
Неуемная крошка морская!
В глубину твою вмиг опущусь,
Слезы моря со дна поднимая.
Я люблю тебя даже тогда,
Когда сердишься ты и ругаешь,
Неизвестно кого обвиняешь!
Мо-о-о-ре! Ты ведь не просто вода!?
Віта, Ваш підвіс занурив мене в спогади 30 річної давнини, коли я, спостерігаючи за морськими хвилями на березі моря в Криму, придумала цей віршик...Ви запитуєте в чім незвичайність Вашого підвісу? Відповім: для мене - це картина в сріблі. Завмерла в часі і просторі, мила і дорога моєму серцю, фотографія з мого далекого минулого. З задоволенням носила б такі спогади у себе на грудях. Щасти Вам
!!!
