Нещодавно прочитала фразу: «Ти став дорослим, якщо не хочеш, щоб гості залишалися на ніч» Пригадалося, як в дитинстві я з нетерпінням чекала гостей, допомагала накривати стіл, стелила свіжу постільну білизну і насолоджувалася відчуттям свята. Та, на жаль, сім’я у нас не велика і такі гостини були зовсім зрідка. Як же я мріяла про велику родину!

 

       Зустрічатися зі своїм майбутнім чоловіком я почала весною, на п’ятому курсі університету. Одного дня, гуляючи каштановими алеями нашого району чоловік запропонував зайти в гості до його сестри – Наташі. Хвилювалася неймовірно, перше знайомство... Та в той день я зрозуміла, що мрії збуваються. Разом із коханим чоловіком я знайшла омріяну, велику, люблячу родину.
       Присвятити свою історію я б хотіла саме Наташі, людині, котра першою прийняла мене, назвала сестрою та на всі ці роки стала найкращою подругою!
       До цього дня пам’ятаю один випадок. Перші спільні роки ми з чоловіком жили скромно, знімали невеличку кімнатку в двокімнатній квартирі. Наближався мій день народження. Дуже хотілося його відсвяткувати, та запрошувати гостей було нікуди. Наша кімната банально не помістила б усіх, та і не зручно, сусіди за стінкою, на природу не вийдеш, кінець жовтня – холодно та мокро, а зібратися в ресторані не позволяли фінанси.
       В день «Х» подзвонила Наташа, привітала і запитала, чи не можу я, по дорозі з роботи, забігти в аптеку, купити їй таблетки, бо вона прихворіла, а її чоловік у відрядженні. Жили ми поряд, тому, я, звісно ж, погодилася. Ця авантюристка зустріла мене на порозі з величезним тортом і усіма родичами навколо! Вона два дні готувала святковий стіл, пекла торт, прикрашала квартиру та, по-секрету, запросила усіх близьких на моє свято Не можу передати словами мої враження, на очах були сльози радості.
       З того першого знайомства Наташа стала для мене надійною підтримкою, хорошим другом та любимою сестрою. Коли я хворію, вона «випадково» пробігає поряд з двох літровою баночкою борщу, коли затіваю генеральне прибирання, у неї вільний день та величезна любов до мочалок та швабри, вона частенько купує собі модні речі, а потім, виявляється, що вони їй малі та ідеально підходять мені, закриває на зиму п’ять баночок варення, та три з них віддає нам, бо їй ніде їх зберігати... Містика, одним словом  Та, навіть, в тому випадку, коли послугу їй робимо ми – наприклад, посидіти з племінником, коли в батьків плани на вечір, нас чекає ідеально прибрана квартира, смачна вечеря та нагодована дитина. Одне задоволення, так допомагати
       Наташа робить добрі вчинки просто так, не заплановано, без користі чи вигоди собі, більше того – за часту, намагається їх приховати! Я вчуся в неї, беру приклад та намагаюся бути подібною. І пишаюся, що знаю таку людину!
 
       Кажуть, що найщиріші бажання долітають до небес…
       Моє долетіло. І я вдячна Богу за свою родину та за людей, які мене оточують

       P.S. Я б із великим задоволенням подарувала Наташі сережки Валькірія, вона любить подібний стиль та геометричні форми. Дякую Олені за можливість розказати про мою любиму подругу та сестру