Моя презентація присвячена розкішній каблучці, для якої в мене забракло голосів і боюся, що не вистачить місця на пальці, для втілення цієї краси до прем'єри було замало часу і слів щоб описати неймовірну енергетику Настиного екскізу теж трохи замало.

Як на мене, то найкраще каблучку "Metal heart" представить не розповідь, а плей-лист.
Діставайте навушники, розпочинаємо подорож у часі:-)
Спогад перший.
Двоє дівчат тихенько сидять за передостанньою партою і ніби-то уважно слухають розповідь учителя... а може то тільки так здається? Насправді з їхніх зачісок тягнуться кабелі навушників до одного на двох плеєра. Чи залишилася витівка непоміченою уже й не згадати, а от мелодія у пам'яті залишилася:
Я вітер я крила... здіймаюсь у повітря.
я поруч не бійся, минуле за горою...
За тобою моя мила... піду я, як та хвиля...
з'єднаю я мрію ти квітка і тому я...

Спогад другий

Мені 15 років, доступ до інтернету іще далеко в майбутньому, доступні радіостанції крутять якусь безглузду попсу. Найкращу музику можна почути в фм-ефірі "Західного полюсу". А у вечірньому хіт-параді іще й найновішу й дуже цікаву українську. Доведеться всього лише сховати радіо-приймач під ковдру, бо батьки чомусь переконані що опівночі треба спати, а мені ж УЖЕ п"ятнадцять:

Спогад третій

Виїзна практика біологів - Канів. Вогнище, вино, гітари, казан з упійманим у Дніпрі сомом і...

Їжачок! Разом з нами посміхнись!
Їжачок! Навкруги озирнись!
Їжачок! Їжачок!"

Там біля вогнища багато пісень лунало - "Кіно", "Бі-2", "Плач Єремії", "Scorpions", але своєрідним "гімном" нашої практики стала чомусь саме ця пісенька.

Спогад четвертий

5-й курс, друга ночі, за стінкою, схоже якраз розпочинається якесь святкування. Не те, щоб у гуртожитку  схожі ситуації були чимось дивним, але хто ж такий музон взагалі слухає? Таке відчуття, ніби там не студенти, а водії маршруток зібралися. Виправимо ситуацію... своїми колонками... під стінку, тягни колонки під стінку...

Хух, більше до півночі вже не встигну додати.

​​​​​​