Вже клин за клином линуть журавлі,
спішать із чужини до свого раю.
Несуть тепло на зморенім крилі,
весні відкривши шлях до ріднокраю.
І серце мре розчулено, коли
я чую сум і радість, й крик любові
в пташиному журливому "курли",
безмежно глибшім, ніж в людському слові.Світлана Моренець
Прилетіли журавлі,Сіли в полі на ріллі,
То пасуться, то курличуть —
Мабуть, це Весну вже кличуть.
Ходять довгі журавлі,
Щось вишукують в землі,
Щось воркують, щось віщують,
Вже Весну, здається, чують.
А здаля вже крався лис…
Шиї витягли, знялись,
Закурликали з-під хмари
І злетіли на мочари.
У квітках летить Весна,
Журавлів шука й не зна,
Що вони їй вістунами
Відчиняють всюди брами.
Линуть в небі журавлі,
А курличуть до землі…
Линуть сірими ключами,
Відмикають білі брами.
Олександр Олесь
Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали журавля:
— Де найкращая земля? —
Журавель відповідає:
— Краще рідної немає!Платон Воронько
А журавлі вертаються додому!
Отак і ми вернемось у краї,
Що дорогі для серця. І по тому
Розправим крила на своїй землі!Оксана Левчук
Будеш, пташе, спiвати над полем,
ми все ще вiднайдемо i все ще вiдмолим.
Ми все ще повернемо з того, що втратили.
Головне, щоб птахи залишались крилатими.Сергій Жадан
Журавлі високі пролітають, ледве видно птахів із землі.
Журавлів я з вирію стрічаю
і прошу перо у журавлів.
Ставши над Дніпром зеленооким,
ставши над усміхненим Дніпром,
я прошу перо у них високе,
піднебесне в них прошу перо
Хай з небес перо високе кинуть,
хай мене благословлять крилом,
щоб писалось слово журавлине
журавлиним з вирію пером.
Щоб воно до вирію літало,
журавлиний звідало політ,
та завжди із вирію вертало
до святої отчої землі…
Євген Гуцало
відпускаю пташку летіти відпускаю вірш щебетати
відпустити треба зуміти
це не те що взяти й спіймати
відпустити – і не убити
відпустити – і не зламати
відпустити й далі любити
відпустити в далі й кохати
відчиняю вікна до неба
випускаю серце літати
це не те що так мені треба
взагалі – не моє це свято..
але серце легке і чисте
але вірші-птахи – на волі..
щастя робиться незумисно
щастя діється мимоволіЮрко Іздрик
Лети, поки мрієш, Живеш і кохаєш,
Допоки є вогник
У твоїх очах.
Я вірю у тебе -
Ти не сумнівайся!
Бог дав тобі крила -
Літай!
Ірина Бабич
Я щиро вдячна
Оленці LeTim за її мрію, що стала і моєю, дещо навіть, дуже особистою
Тендітний птах летить високо вгору, щоб парити у сонячних проміннях, долаючи усі перешкоди.
За візуальною легкістю приховується надзвичайно багато важливих сенсів, які відгукуються.
Тішуся, що мій Журавлик приніс на крилах добрі новини щодо оберту чарівних кіл, завдяки яким відбувся його політ
А також сповістив початок довгоочікуваної весни, коли оживає все навкруги.
Впродовж останніх 3 років я з затамуванням очікувала повернення до рідних країв журавлів та лелек. Це неймовірно зворушлива подія, що сповнює надії та віри. Неможливо передати словами, те, як угледиш пташиний клин високо в небі, потім він поволі спускається, кружляє над тобою, а ти чуєш "курли-курли".
Обравши пусте поле, вони збираються разом на ньому, влаштовують перекликання, вишукують їжу та відпочивають гуртом. За день всі розлітаються парами до своїх рідних гнізд. Дивовижно як птахи кожного року повертаються до рідних домівок.
Журавлів мені не довелося бачити зблизька, вони ніколи не селяться біля людей, а от лелеки навпаки. Якщо вони оселяються поруч, то можна спостерігати як майстерно лагодять свої гнізда та облаштовуються у них, підмітити їхню вірність своєму партнеру, чуйне опікування пташенятами, підсвідому довіру до людей.
У Волинську область вже повернулися сірі журавлі, тож і ми з Веселиком будем очікувати родичів.
“Лети, не складай крильця. Якщо втомилася – перепочинь, розправ крила і знову лети... "
Несуть тепло на зморенім крилі, весні відкривши шлях до ріднокраю