Не просто почати, навіть коли багато відчуттів та емоцій, слів чомусь бракує. Я хочу написати про Героя, якого не потрібно було шукати, бо він жив поряд, за сусідніми дверима. Олег, завжди усміхнений, симпатичний, дуже добрий хлопець. Люблячий, ніжний чоловік, турботливий та веселий тато двох чарівних донечок – Валерії та Поліночки. С початку війни, наше місто відразу опинилось у ворожий облозі, а бої точилися не тільки на околицях, а і майже у центрі. Олег не вагаючись, на своїй машині підвозив лікарів та медсестр до хлопців із тероборони, щоб надавати  їм медичну допомогу. Не забував і про сусідів, стукав до кожного та питав чи потрібен хліб та інші продукти, бо за хлібом були величезні черги. А потім був військкомат, добровольцем пішов до ЗСУ, молодший сержант снайпер-розвідник, боронив нашу землю на одній із важких ділянок фронту, як кажуть на самому нулі. У листопаді 2022 року загинув під час виконання бойового завдання. Це була невимовно сумна звістка не тільки для його родини, но і для всіх нас.
Для мене Олег та його побратими – Герої! У всіх значення цього слова. Велика вдячність та пам'ять про них буде жити в наших серцях!  Шуткував до останнього, коли уходив на фронт, сказав, що залишає рідних на сусідів, і що все буде добре))