Усіх вітаю!
Вперше за багато років обрала ювелiрний подарунок до дня народження молодшого сина і хочу вам показати ці чарівні амулети.
Люди з віком змінюються, ось і син став потроху носити прикраси - лаконічні каблучки, підвіси. Я неймовірно зраділа цій обставині. Саме зараз в Орінго є те, що я бажала б подарувати йому насамперед.
У мене вийшло два комплекти підвіс/каблучка, тому моя розповідь складається з двох частин.
Частина перша. З любов'ю в серці з незламного Харкова.
Вже минуло понад десять років, як молодший син випурхнув із гнізда в пошуку свого шляху. Відтоді в Україні бував дуже рідко. Нині знайомиться з європейським життям, знову починає все спочатку.
Тож першими амулетами, проникнутими теплом і любов'ю до рідного міста, стали каблучка "Держпром" і підвіс "Молитва за Харків". В них є все, що найдорожче для кожного харків'янина. Син одразу згадає знайомі до болю місця - університет ім. Каразіна, де навчався, поруч Держпром, нашу площу Свободи і багато, багато іншого...
Я обрала пiдвiс з синiм сапфiром.



Разом з моєю гранатовою Молитвою.



Коли я запитала в Галини (galina_К) у її темі "Молитва за Харків" - про що їй говорить синій сапфір у підвісі? Галя відповіла: "А це, напевно, синє небо над Харковом. Височенне і прозоре, як буває тільки навесні. Мирне небо без ворожих літаків, шахедів, ракет і бомб на парашутах. Чисте, синє, мирне небо..."
Згодна з Галею повністю і ще додам. Я бачу наше місто очима фотохудожника Сергія Степаненка з висоти пташиного польоту. Ви тільки подивіться, наскільки ж прекрасний (був, є і буде!) Харків із вечірнім освітленням і під куполом нічного зоряного неба. Неба, на якому спалахують далекі яскраві планети то тут, то там, оживляючи здавалося би бездонний чорний космос. Так і благородний сапфір здебільшого таємничий, здається чорним, але ми ж знаємо, наскільки прекрасний буває його глибокий синій, коли він відкривається.
Мені здається, сапфір підкреслює унікальність і запаморочливу красу нашого міста



Частина друга. Світ фентезі, що закохав у себе з дитинства, і любов до подорожей світом.
Син навчився читати дуже рано і в 4 роки вже набирав на першому татовому комп'ютері складений ним віршик (зберігаю як скарб). Далі він запоєм багато читав, паралельно вигадував й записував зошитами свої "книжки". Підлітком прочитав "Володаря перснів" і "захворів" ельфійською історією. Малював ельфів, став розумiти, як влаштована придумана Толкіним ельфійська мова. Знаходив вірші нею, перекладав, а потім і свої складав.
Не дивно, що я обрала медальон "Путівник шукача пригод" і каблучку "Рівендел".
Загадковий опал у підвісі змінює настрій відповідно до настрою шукача пригод, і це чудово!












З недавніх подорожей...
Блокнот, що зберігся з дитинства, і деякі його сторінки
Мій улюблений вірш, який син присвятив ельфам
Дивный народ
О дивные эльфы, где мне вас искать?
И гаснет последний уж лучик заката.
Погибнет сей день и надежда забрать
Последний отсвет от эльфийского свята...
О дивный народ! Умирает ваш блеск,
И мир нам без вас так напомнит пустыню, -
Пустыню без песен, без танцев вовек,
И праздник без эльфов - как кислая дыня.
О эльфы, скажите, ваш где чудный край?
Восходит луна. Ее свет в эту пору
Не сможет помочь. Ваши земли, как рай,
Найти не под силу ни князю, ни вору
Прощайте же, эльфы! Холодная кровь
Текла в ваших жилах. Ушли вы за море -
Увял здесь ваш край. Но родится он вновь
В легендах и песнях...И там, в Валиноре...
Як завжди щиро дякую ювелірному дому Орінго за вашу надихаючу творчість! 
Це приклад того, як можна любити свою професію і бути відданими їй цілком, як продовжувати створювати магію срібла у воєнний час і по праву пишатися наслідками своєї праці. А ще це яскраве свідчення того, що справжнє ювелірне мистецтво - не десь там, за хмарами, воно поруч - живе, тепле, добре, мотивуюче. І воно може увійти в життя кожного, зробити його кращим. Тільки відкрийте двері)
Красно дякую всім авторам, за чиїми ескізами та ідеями були створені срібні герої мого допису 
Неймовірні за енергетикою прикраси в подарунок