i нiби тебе не було,
а серед ночi, проте,
свiтиться, наче крило,
плече твоє золоте
Сергiй Жадан

Третій рік поспіль я продовжую шукати особливі прикраси для дня 14 лютого. Поки що пошуки успішні).
Я не сприймаю цей день, як щось надзвичайне  на кшталт великого свята, а лише як можливість зайвий раз подумати про особисте, зупинитися, перемкнутися від сумних думок реальності, в якій ми всі живемо та зосередитися на тому, що гріє душу і серце.

Цього року мені відгукнулися срiбнi сердечки у чорно-білiй гамi в гарнітурі "Фабула" (поєднання унікальних безбарвних цирконіїв Swarovski Side View Cut і контрастного оксидування). Монохромність прикрас збігається з картиною сірого лютого за вікном (хоча саме сьогоднi у Харковi наче лагiдна сонячна весна), але більше вона співзвучна стану душі. Ніби закінчилися яскраві фарби і доводиться жити з тим, що є. Але я сподіваюся, що це тимчасово, за зимою обов'язково прийде весна - у природі та у внутрішньому стані...
Чому ж "Фабула"?

Процитую авторку "Фабули" Анну Горєлову (з її есе на конкурсі СМ-18):

"Украшение и его название о том, как окружающие люди и события гранят наши сердца, но его ядро мы формируем сами, сводя к нему все грани.  Самое важное и ценное мы храним в своем сердце. Со временем одни события затмевают другие, что-то забывается или, наоборот, выходит на передний план, но то, что находится в самом центре, не исчезнет и не изменится. Как фабула в литературе является основой повествования, объединяя части сюжета, так и профиль бриллианта, обрамлённый в раму из линий и их изломов, формирует романтичный и сильный символ любви - сердце."

"Фабула" наче описує і мою довгу романтичну історію - безліч пройдених доріг, життєвих відкриттів, несподіваних поворотiв долі. Проте незмінно одне - наші серця продовжують зігрівати одне одного. І нехай ми давно не відчайдушні молодики, а розмірені дідусь із бабусею, які місцями поскрипують, це не впливає на суть. Фабула нашого життя незмінна.

Запрошую помилуватися прекрасною "Фабулою" і деякими доповненнями до неї, які склали теплу компанію мені сьогодні).

***

людина сама нiчого не може
людинi завжди потрiбен iнший
на кого можна себе помножити
для кого варто писати вiршi

з ким можна разом долати вiдчай
чи радiсть дiлити не ризикуючи
хто може в будь-яку мить засвiдчити
що ти - реальний, що ти - iснуєш
Юрiй Iздрик









А без нього вона не спiває
Ви запитуєте чому?
Просто музика не лунає
Що властива лише йому...
Галина Британ





Вони навiть можуть жити в рiзних мiстах
i в своïх розмовах не торкатися головного,
але тi слова, якi вiн ïй пише в листах,
вона читає так, нiби ïх не було до нього.
Сергiй Жадан





Обiймiмось, - шепочеш, - мiцнiш, бо часи навiженi...
О тремкi милування в лимонних садах забуття,
де збувається все й забувається, що всi обiйми скiнченнi.
Зрештою, як i життя.
Iван Малкович







I коли вiн вiдкриває свiт, нiби верстак,
пристосовуючи його до любовi своєï,
все, що вiн робить, вiн робить щоразу так,
аби вона розумiла, що вiн це робить для неï.
Сергiй Жадан







Хай нiколи не зникне запах вiтру з твоïх футболок,
хай вiн назавжди залишиться у твоєму волоссi.
Я буду заходити в шепiт сирен, нiби в морок,
пiзнаючи твоє дихання в ïхньому багатоголоссi
Сергiй Жадан







жiнка покликана
робити чоловiка щасливим
хоч би де той нещасний не ховався
Iван Малкович





вони нi про що не мрiяли -
вони одне одним марили
i бог дарував без мiри ïм
безумства свого захмарного

i чулось зiтхання вiчностi
мiж ïхнiх сердець ударами
коли накривала нiжнiсть ïх
коли одне одним марили
Юрiй Iздрик













Коли вони обiймались ввiснi,
В ïхньому лiжку, на ïхнiй вiйнi
Чути було, як летять птахи,
падаючи в снiги
Сергiй Жадан



Сядемо в тихе човенце,
стиснемо плечi до плiч,
сонечка вiзьмемо в серце,
з ним - перебудемо  нiч.

Може, не вмерзнемо в кризi,
може, не згубим весла,
може, в байдужiй вiтчизнi
знайдемо дрiбку тепла.
Iван Малкович



щойно вщухнуть дощi
щойно злине вода
перейдемо на берег високий
де нiкого нема
тiльки -  "вiн" i "вона"
i над ними - всевидяче око
Юрiй Iздрик



Бог дивиться на нас, як на самоповтори.
Ми такi передбачуванi й нетиповi.
Скiльки любовi, - думає, - хто б подумав: скiльки любовi.
Це наша любов, господи, ми в нiй як подорожнi.
Спробуєш ïï вiдiбрати - побачиш, на що ми спроможнi.
Сергiй Жадан



Минаються столiття i вiки,
Мiняються стандарти, iдеали
Лише любов лишається завжди
Незмiнна, нескiнченна, досконала...
Галина Британ



***

Завершити я планувала однiєю чуттєвою французською піснею про кохання. Але передумала закінчувати розповідь на щемливій ліричній ноті.
Я часто читаю, що є багато таких думок -  зараз не на часі те, се. Моя позиція така - на часі все, що може  дiйсно підтримувати. Про себе скажу, що якби я ментально не "тікала" у творчість, музику, читання, не вiдволiкалася на інші хобі, то, напевно, вже давно б збожеволіла(.
Тому пропоную трохи того музичного драйву, який мене заряджає (може і вам теж зайде). Розумію, що смаки у всіх різні, не чекаю у бiльшостi  такої ж, як у себе, відповідної реакції.
Цей молодий і надзвичайно талановитий виконавець вкрав моє серце давно, ще з часів гурту, де розпочався його зiрковий шлях.  Майже три місяці тому вийшов його сольний альбом "Golden", і мільйонні перегляди говорять самі за себе. Обожнюю його нескiнченну енергію, його голос, манеру виконання.

Композицiя "Standing Next to You"  - про кохання. 
"...Ми витримаємо випробування часом
Вони не зможуть заперечити нашу любов
Вони не зможуть розлучити нас
Я обіцяю, що буду тут
Стояти поруч з тобою
Стояти у вогні поруч з тобою
Ти знаєш, що це сильніше, ніж дощ
Це сильніше, ніж біль
Це глибоко, як ДНК..."

 Standing next to you - це і наша спільна з чоловіком тема ось вже майже 40 років. 

"Standing Next to You" - Jung Kook 



Бажаю всiм справжньoï щироï любовi кожного дня.
Бережiть  свої почуття!

Дякую Аннi Горєловiй та Орiнго за натхненнi  прикраси!