Такой вот подвесик напридумался)

Криниця-журавель
Легенда Поділля
Жили на світі хлопчик та дівчинка. У них не було нікого. Дівчинка була старшою, тому поралась по господарству. А хлопчик був маленьким та ще й неслухняним. Усі жаліли малих сиріток і допомагали чим могли.
Одного разу хлопчик без дозволу пішов у ліс і заблудився. Довго блукав він лісом та й натрапив на глибоку криничку. Але він зовсім знесилів і не зміг дістати з криниці води. Де не візьмись у небі з’явився журавель. Він опустився біля криниці і, нагнувши свою довгу шию, дістав води з неї. Хлопчик подякував журавлеві. У дитини прибуло сили, і вона знайшла стежку додому. Вдома хлопчик розповів про свою пригоду сестричці і пообіцяв більше не ходити до лісу одному.
З того часу в пам’ять про доброго птаха люди почали лаштувати біля криниць пристрої, схожі на журавля, за допомогою яких дістають воду. А назвали таку криницю — криниця-журавель.
Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Вообще, у меня очень особенное отношение к таким колодцам. Каждый раз, как встречаю их за городом, словно что-то замирает у меня внутри. Одновременно величественные и очень трогательные. А еще вспоминается чудесный мультик про справедливих цыплят) Так и хочется проверить, а вдруг и наши журавли - зачарованные? Укирукук!