Как, наверное, многим участникам конкурса "Осень в объективе", мне тесно в рамках формата 1 фото - на прогулке, тем более осенью, да ещё в осеннем образе и с очень осенними украшениями. Поэтому хотя бы частью мнооогих наклацанных фото хочется поделиться. И да, об осени и украшениях Оринго можно говорить бесконечно, но когда такая яркая красота вокруг, то даже говорить хочется только стихами, поэтому - меньше прозы


Я завжди гостро відчуваю диво осені
і вечори з холодним подихом.
І змерзлі клени з коренями босими
на мене дивляться із подивом.
І сині вікна неба неозорого
мовчать у змові з таємницями.
В них золоті дірки, пробиті зорями,
ллють прохолодні сни обіцяні.
Ходжу, живу - мов у дурмані золота,
без жалю, задуму і поспіху.
І осінь, сонця променем розколота,
щемить в мені до сліз і посміху.
Дякую за увагу!!!
Осень и немножко... много)