Ірину Ігорівну впізнала, щойно побачила портрет - цей уважний, злегка задумливий, жіночний погляд... очі притягнули відразу, ельфійських вушок через них я і не помітила, перша думка була - "Brenda!" а далі збила з толку зачіска (вушок і далі не бачила))), і на секунду теж видалося, що то автопортрет. але ні... і я швиденько відкрила форум, щоб упевнитися. Танечка, ти і справді бачиш душею... і бачиш душі, а душі - вони ж в очах... твої портрети не можуть мати 100%-ної схожості, бо вони - твоя емоція, що вловлює і передає суть людини. тому ти і не можеш багато правити свої малюнки, щоб не втратити тої іскри, яка світиться в них. я вражена до самого серця, дякую тобі і за свій портрет і теплом віршовані слова)