Доброго дня всім орінговцям.
У ці страшні часи для мене з самого початку одною з віддушин стали світлини врятованих та некинутих тварин. Маленькі хепі-енди серед оточуючого фільму жахів. Радію за людей, які змогли врятуватись самі, і врятувати своїх улюбленців. Дивлячись на людей, які, можливо втративши речі, домівку і напевне частинку душі, несуть переноску з котом, чи собаку на руках, хочу вірити, що в них буде все добре. Що це саме те, що робить нас людьми - відношення до слабких, до залежних, до безпорадних. Не винищити тварин на фермі, просто тому, що можна і кари не буде - а врятувати замкненого кота чи вивезти тварин з екопарку. (Не можу писати про відношення до людей, у мене зараз зовсім немає слів) Я вірю, що людина, яка розуміє, що є речі, важлівіші за гроші та матеріальні цінності, навіть втративши все, вже несе в собі надію та частинку дома, який у неї обов'язково знову буде.



Ескіз "Дім там, де кіт". Це підвіс, форма - це переноска для тварини і одночасно це затишний будиночок з маленьким віконцем і черепицею на даху. У будиночку солодко спить (а може й ні) кіт, частинка дому, і частинка надії, які людина завжди має із собою.


Квадратний варіант:

Мирного неба всім нам