Мені завжди хотілося мати прикрасу за своїм ескізом. В голові крутяться образи десятка сережок, кілець, кольє, але зараз хочеться спробувати втілити не просто дрібницю, а прикрасу-символ, прикрасу-історію.
За ці тижні багато з того, що здавалося важливим, втратило свою цінність. Залишилося лише найважливіше, найдорожче. У моєму "тривожному рюкзаку" крім очевидних речей - документів і грошей - лежать бирочки з пологових будинків, де народилися мої діти, годинник коханого дідуся, рушники, вишиті прабабусею і книга рецептiв, в якій зібрані кулінарні секрети жінок нашої сім'ї.
Пам'ятаю, як в середині березня я стояла на порозі нашого будинку із цим рюкзаком за спиною. Старші діти притискалися до мене з двох боків, молодший сопів у ковдрі у мене на руках. У чистому та ясному небі блищали яскраві зірки, а простір навколо заповнювали звуки сирени, через які наполегливо пробивалося "тук-тук-тук". Мені здавалося, це капає з даху, але потім я зрозуміла, що це так голосно і виразно я чую стукіт свого серця. Мені так хотілося захистити їх, моїх дітей, від сирен, війни, страху...
На ранок я вийшла у двір, навела лад у квітнику. Буквально змушувала себе дивитись на крокуси, помічати перші ознаки пробудження природи та радіти їм. І в мене вийшло. Ось вже місяць я роблю цю "зарядку для душі" - шукаю протягом дня, чому можна порадіти, чому посміхнутися. Я не знаю, коли війна закінчиться. Але знаю, що вона закінчиться перемогою, якщо ми зможемо зберегти найдорожче: любов, віру, вміння піклуватися і допомагати один одному. Мирного неба нам усім і перемоги!

Мені хотілося б побачити цей підвіс як кулон-локет. Але якщо це неможливо, нехай він буде просто двостороннім. Орієнтовні розміри 5*3,5. На одному боці - емаль та вставки фіанітів на грудях птиці та зірки (можливо замінити емаль на чорніння). Друга сторона – срібло з чорнінням, пелюстки крокусів – вставки фіанітів або емаль.