Мабуть мрія має витриматися, як справжнє вино. Так і з моєю, за рік вона стала міцнішою, та навіть наснилася)) Правда-правда, у круговерті сьогоднішніх складнощів навіть забула про конкурс, а однієї травневої ночі наснилася мені моя мрія, навіть зранку подумала, що шкода цього року не оголошують конкурс, а за ранкової кавою побачила у стрічці новин нагадування від "Орінго" про те, що триває конкурс, виявляється він вже розпочався, а я все пропустила))) 

Мій ескіз повторює мою спробу минулого року, але зазнав суттєвих змін, у тому числі конструктивних, але його темою все ще є петриківський розпис та його значення, а головною героїнею петриківська квітка. Не буду повторювати історичну частину, залишу посилання на минулорічний допис. 


Першою зміною є саме центральний елемент - квітка, в цьому році я обрала один з найрозповсюдженіших та найдавніших мотивів петриківського розпису - "цибулинку", саме  зображення фантастичної квітки нагадує за формою розрізану цибулину, мазки йдуть до центру, що є символом Всесвіту. Барвиста цибулька символ єдності українського народу, символ міцної сім'ї. Ягідка у центрі зведення квітки означає продовження українського роду та славетних петриківський традицій.З 2013 року "цибулинка" стала логотипом петриківського розпису. 



Сам підвіс діаметром 4-4,5 см., виконаний наче витинанка, срібне мереживо, закохані пташки зверху приховують скрите кріплення підвісу. Оздоба підвісу мені наснилася у вигляді каменів як кабошонової, так і діамантової огранки, ось в такому вигляді

Також можливо просто срібне мереживо

Але розумію, що кабошончики мають бути занадто маленькі і так складно підібрати, тому для модуля голосування лишу більш лаконічний варіант з каменями на квіточках.

 (Фото для модуля голосування)

Сама форма підвісу має бути трохи об'ємною щоб передати глибину квітково-ягідного мотиву. Варіантів покриття може бути багато, але я для себе бачу улюблене оксидування.

Мене захоплює риса українців нести красу у світ, зберігати та покращувати. Мабуть тому розпис мене так причарував, мова зрозуміла без письма, що іде від серця к серцю, від покоління к поколінню, від коренів до цвіту. Ще одним важливим посланням наших пращурів є те, що ми є частиною природного світу, природа рідного краю є нашим домом, нашим храмом, треба берегти та цінувати її, а вона стане невичерпним джерелом краси, натхнення та добробуту. 

Від самоідентичності минулих поколіньдо цвіту нації сьогодення, готової до самопожертви заради згуртованості та відродження. 

Пам'ятаємо коріння, бережемо цвіт!