Малкович — надзвичайна людина. Чудовий і як поет, і як видавець.

***

Я вигортаю попіл із каміна, 
і ліс мені натрясся на коліна 
(довкола осінь,
                    листопад,
                            імлисто,
а з попелу в відрі — не опадає листя). 
Волів би я згребти в відро коня, 
себе — у пригорщу, бо чомусь нині я 
не впевнений, чи треба жити далі 
у цій гризоті, в шарлатанськім шалі, 
де мій язик натягувати сміють 
на лук брехні (о бідний Єреміє!) — 
що? — нам сидіти за столом вночі, 
мов купка попелу?!
                        А люті сівачі
все не туди нас сіють, не у ниву, 
а в камінь, в море, в правду галасливу… 
(Чи треба уклякати на коліна, 
як хтось вже там, у попелі каміна?)

 

Обожнюю збірку "100 казок", маю перший том  Ох, які там прекрасні ілюстрації! І казки, звичайно, читані-перечитані) 
​​​​​​