Зізнаюся, що мені подобається цей вірш саме у виконанні автора Павла Вишебаби, а слова, розказані, мабуть, професійним актором на ТБ не так торкаються серця. А чи знаєте, що це й вірш було написано  на прохання підписниці, яке та висловила під час  прямого ефіру? А, здавалося б, це ми мали б підтримувати людину, яка пішла добровольцем на фронт і підрозділ якої служить зараз на Донеччині. Це ми б мали опікуватись хоча б психологічним станом наших воїнів, надавати їм наснаги, впевненості, що ми надійний тил, що ми тримаємось та не розкисаємо, працюємо та донатимо. Але ні! Наші люди мають стільки сил, що окрім важких боїв, знаходять можливість порадувати незнайому їм людину.

Павло, як виявилось, не є кимось невідомим. Ось що пише Вікіпедія: «Український еко-активіст, музикант і письменник. Співзасновник та голова ГО «Єдина планета», посланець з питань толерантності ПРООН в Україні». І ще дуже багато тексту. Але я дізналась про нього після вірша «Доньці» і раніше, коли інтенсивність боїв була меншою, залюбки слухала ефіри, присвячені українській поезії.

І так, я підписалась на https://www.youtube.com/@Vyshebaba/videos , адже мрію про срібну кнопку, яку доставляють до окопу, легко здійснити.  І так, я теж купила дебютну збірочку (мені взагалі зараз читати поезію найпростіше, бо деякі речі мозок просто відмовляється нормально сприймати. З останніх збірок – харківської поетки Марко Терен, рекомендую). І так, я задонатила на арту хлопцям (зібрали майже 1,7млн, але це не вся сума, буде дозбирувати містами https://concert.ua/uk/events/pavlo-vishebaba). І так, наші люди щирі та світлі! Хай береже Бог нашу країну та наших людей!