Пам'ять зберiгає все. Людська пам'ять влаштована таким чином, що ми намагаємось зберегти найкраще у життi та, по можливостi, не запам'ятовувати щось негативне, болiсне ( хоча це не завжди вдається, проте змушує замислитись й можливо щось змiнити в майбутньому). Складна рiч пам'ять важлива сама по собi, задля придбання рiзних навичок, вмiнь, але для мене особисто надважлива пам'ять емоцiйна. Усi найяскравiшi спогади незмiнно грiють душу та складають так звану базу, до якоï час вiд часу звертаєшся й пiдживлюєш себе.
Якщо ця сама база раптом зникне, я перетворюсь в найнещаснiшу людину, яка загубила свою самоiдентифiкацiю, усвiдомлення того, хто я є...

Пiдвiс Memory - уособлення пам'ятi як такоï. Це така собi стилiзована флешка, яка в свiй час була у кожного комп'ютерного користувача.
Життя йде, його митi вiдкладаються у пам'ятi, дбайливо там зберiгаються. Новий день, новi подiï - i знову йде процес завантаження пам'ятi. Хочеться, щоб ще було достатньо мiсця у сховищi, а отже, надiï на те, що багато чого з бажаного побачити, вiдчути, запам'ятати - ще попереду.
Пам'ять, а з нею i життя, завантажується...

...У тiй лiтотецi, де були кабошоновi палички, я побачила моховий агат, що iдеально пiдходив пiд iдею пiдвiсу Memory. Малюнком камiнця природа створила картинку, що вiзуалiзує комп'ютерний процес завантаження. Варто тiльки подивитись на камiнь й одразу зрозумiло скiльки iнформацiï вже завантажено))
В очiкуваннi пiдвiсу я зробила колажик)



Наживо моï очiкування виправдалися повнicтю.
Запрошую подивитись)













Десь серед архiвних речей я знайшла старi  флешки пам'ятi









А на зворотньому боцi Memory ми бачимо стилiзоване дерево життя. Моє, так спiвпало, зелене, яскраве...





Несподiвано до пiдвiсу приєдналася каблучка Амазонка. Менi цей союз сподобався)









Насправдi, до пiдвiсу можна пiдiбрати багато  компаньонiв,  кому що ближче.  На наступному фото мiй маленький приклад того, що близько менi.
My way, my love story, my memory - поки вони зi мною - я жива...



Подiï 2022 року назавжди залишаться в пам'ятi кожного з нас. Ми просто зобов'язанi нiчого не забути й донести наступним поколiнням iстину подiй, що вiдбулися, та розумiння того, як запобiгти цьому будь-коли.
I в нас є чiтке розумiння й вiра, що 2023 рiк нарештi принесе мир нашiй краïнi.
Так нехай скорiше у нашiй пам'ятi вiдкладеться найочiкуванiша подiя - наша Перемога!  

Наприкiнцi залишу на пам'ять пicню, яку останнiм часом переслуховую багато разiв. Дуже люблю саме це вiдео. На ньому щасливий сiмейний дует виконує, на мiй погляд, шедевральну, наповнену глибоким змiстом пiсню. Я завмираю вiд вражаючоï мелодики й голосiв, це справжня насолода чути таке!
I раптом я помiтила, якщо замiнити у текстi слово "пiсня" словом "пам'ять", то буде не менш чудовий та пронизливий варiант смислового контексту.

Пiсня про пiсню
Слова та музика - Тарас Петриненко.

Зорепадом летять роки
У минуле, у віки
Шлях, що пройдено, не пройдеш
Що минуло – не вернеш
Тільки пісня нам зупинить час
Що так біжить від нас
Тільки пісня нам поверне знов
Нашу юність і любов
Нам дано будувать мости
У незнанії світи
І додому, де вірно ждуть
Довгих років довга путь
Тільки пісня у чужім краю
Здолає сто доріг
І кохану нагада твою
І далекий твій поріг
Зорепадом летять роки
У майбутнє і віки
Серед радощів і біди
З нами пісня назавжди
Тільки пісня поміж тисяч мрій
Поведе до майбуття
Пісня – матір щастя і надій
Без пісень нема життя

Моя величезна подяка автору ескiза Memory - Наталцi ( primula) та талановитим рукам й палким серцям  незламноï команди Орiнго 
Бережiть себе, бережiть свою пам'ять та нехай вона збагачується тiльки щасливими спогадами!