Написати листа діду Морозу!? Красива різдвяна казка. Не пом'ятаю, чи вірила колись в казку. Мріяти про всяке несбутнє полюбляю і зараз, а от безумовно вірити у чудо... (тут повинен бути смайлік, що розводить руки).
Але я пам' ятаю, як вже у достатньо дорослому віці дивувалася вмінню моєї мами створювати чудо для нас кожний Новій рік. 


Ось, начебто мы сидимо разом. Новорічний стіл,  ялинка сяє вогниками, блищіть мішурою, у телевізорі новорічна телепередача, і мама з нами весь час поряд. Б' ють куранти, піниться шампанське у келихах. Мить,... і якимось дивом під ялинкою з'являються подарунки. Я напевне знала, що це мама їх поклала, але як? Коли? Зізнаюся, що досі не розгадала цей матусін  фокус. Її маленьке домашнє чудо, яке  простим пакуночкам з подарунками надавало неймовірний, загадковий та в одночас такий  рідний настрій . Мабуть тому мені так подобається пакувати подарунки до нового року, і додавати до них щось зроблене власноруч. Подобається заповнювати свій стіл різними яскравими штучками, що згодом стануть святковою упаковкою.


Подобається дарувати та спостерігати реакцію. Подобається створювати своє маленьке чудо та сподіватися, що  посмішка людини, яка відкриє цей подарунок, зробить світ трішки кращім, хоча б на коротку мить новорічних свят.

 Повертаючись до листа   всесвіту з побажаннями,  я  бажаю здоров'я моїй матусі  і всій родині, а також всім-всім хто буде читайте цього листа