Доброго времени суток! На участие в конкурсе, помимо позитива и заряда удивительной, положительной энергетикой, меня вдохновила природа и погода, а именно, затяжная осень со всеми ее преимуществами и недостатками. Получилась сказка-гумореска.

Якось в гарному селі,                                         Дядько наш щасливий

У хатинці милій                                                   Стоїть посеред двору,

Чолов'яга жив собі                                               Синій ніс, як слива,

На крутому схилі.                                                 Ну, в таку то пору!

Був він гордим та багатим,                                    Сват його - благати,

Знана був людина.                                                Щоб він схаменувся:

Мав дружиму, сестру з братом;                             "Ну, щоб сказала мати? 

Та був як дитина.                                                   Чи ти глузданувся?!

Він постійно сперечався:                                         Поверни, як було,

 Про комбайни з кумом,                                          Попроси пробачень.

Із сусідом зустрічався,-                                         Хай би все загуло,

Так про гай із дубом.                                              Наслідки ж небачені!"

З продавчинею - про гроші,                                    Та, наш дядько впертий:

З м'ясником - про сало;                                          Відмовив, як відрізав:

Та було цього не досить,                                       "Хай сніг розтане спершу,

Видно, було мало!                                                  Та й мине вся криза."

Він завів розмову згодом,                                       Нічого не вдієш, -

Зустрівшись зі сватом,                                           Пішов сват додому.

Про осінню непогоду                                              "Живи, як зумієш", -

Та проблеми з термостатом.                                   Сказав він від втоми.

"От би осіні не було",-                                             Минула зима,

Він казав нахабно.                                                   Розтанула крига. 

"Ми б не втратили нічого,                                        Врожаю нема, 

Рік минув би складно.                                             Лиш тільки - відлига.

Економія по газу                                                    Спочатку ж казали,

Вийшла б непогана,                                                 Що був він багатим?

Не хворів би я ні разу,                                             Та, бізнес розтанув,

будь вона неладна!                                                 Як і дружба зі сватом.

Ці дощі постійно ллють,                                          Немає врожаю - немає грошей!

Навкруги все брудно!                                              " Чому ж не подумав 

Довші дні тоді ідуть;                                                Про це я лишень?

І стає так нудно!                                                      Як міг я образити 

Літо гарне і весна,                                                    Осінь так сильно? 

І зима красива.                                                         Не треба залазити

Тільки осінь не потрібна,                                           Туди, де безсильний!

Як кобила сива!"                                                       Прости мені, Осінь,

Сват, звичайно, покрутив                                          Я дурно казав!

Пальцем біля скроні.                                                 Без Тебе не можна,

Та й пішов собі у тин,                                                Як рік показав!"

Щоб не гнівити долі.                                                  А Осінь давно

Осінь чула ту розмову,                                              Вже пробачила все,

Та була в обрАзі.                                                       Бо природу любила

Хіба можна таку мову                                                Сильніше за все!

Стерпіти наразі?!                                                        Початок нового життя наближався.

Осінь теж була нівроку,                                             Неначе, Зустрівшись із мрією тут,

Вирішила чітко:                                                          Побачиш, як Маком весь схил уквітчався,

"Раз я не потрібна року,                                             Пташки, наче райські, навкруги співають!

Раз зі мною гидко,                                                      А наш чолов'яга

То візьму я відпочинок                                               Став тихим і скромним;

Від справ довголітніх;                                                 Почав допомагати

Помандрую світом, знань                                            Тваринкам бездомним;

Здобуду освітніх!"                                                       І бізнес налагодив,

І на тому порішила.                                                     І з усіма помирився.

А село у стресі:                                                          І добрих часів єтап утворився!

Після літа засніжило,

У прямому сенсі!

"Що ж то коїться за лихо?!" -

Всі в такому шоці!

Все село заголосило

Аж на тому боці:

"Все, звичайно, дуже гарне,

Як Зимова казка,

Але ж, як воно так сталось?" -

Поясніть, будь ласка!

От і сват з такого дива

Прям з будинку випав.

Навкруги то все красиво,

Та сніг лани засипав!

Пригадав він ту розмову,

Що сталась нещодавно,

Та побіг до свата знову,

Швидко, дуже вправно.

Спасибо огромное за внимание!