На початку повномасштабної я дуже боялась окупації Запоріжжя. Зібрала тривожну валізку, зложила в пакетик золоті прикраси та сховала, про всяк випадок, за шафу. Я ніколи не любила золото. І саме моїх прикрас в мене було обмаль. Були бабусині персні, сережки, каблучки моєї тітоньки, доречі гарні, але, майже, не ношені. Весь цей скарб і сховала. І забула геть за нього.))) Через півроку вирішили винести шафу до кімнати, а на її місце в коридор поставити диван, щоб там спати, бо безпечніше в коридорі. Чекав нас сюрприз - пакетика з золотом не було.))) Куди подівся досі не знаємо, або викинули з мотлохом, або домовик собі в кишеню положив, або ще хтось взяв.))) Сумували не дуже. Тітонька зітхнула, але не сварила мене. Пропало та годі, нічого сумувати. Чоловіку було жаль наших обручок, а мені було жаль одного підвіса. У моєї бабусі, яка виростила та виховала мене, колись були дуже гарні сережки у вигляді кленових (спойлер - не кленових, а виноградних, як потім мене просвітили, листочків). Об'ємне листя виглядало просто неймовірно!  Моє дерево клен, тому мені і хотілося думати, що це саме кленове листя.)))  Одну сережку бабуся загубила. Вже після її смерті я зробила з другої сережки підвіс. Носила вкрай рідко, бо завжди полюбляла срібло, але саме цей виріб мені дуже шкода. Хотілося б зберегти маленький шматочок пам'яті про дорогу людину. Золото пішло від мене, можливо, це добрий знак. А от срібло завжди зі мною. То я і подумала, чому б не спробувати зробити щось подібне в сріблі. Такий виріб я вже точно носитиму. Звісно, малюнок мій відрізняється від оригіналу. Хочеться зробити його трішечки більшим, 2,5 - 3 см в довжину, з додаванням найменших за діаметром камінчиків у фасетній огранці. І так, вийшов, таки, виноградний листочок. Доречі, теж дуже сакральна, символічна рослина.))