У кожного своя історія. Моя - родом з дитинства...
Дитинство. Направду найяскравіша пора. Світ такий великий, неосяжний, цікавий. Він дивує, дивує кожного дня, кожної миті. А я дивую світ і всіх оточуючих. Бо розповідаю їм, що у мене є друг.
Друг, який одного разу упав з неба і потрапив на нашу планету. Друг, який жив на астероїді B-612. Друг, який кожного ранку наводив лад на своїй крихітній планеті. Друг, який дуже любив одну троянду і так трепетно турбувався про неї. Друг, який одного дня бачив сорок три заходи сонця. Друг, який навчив мене слухати зорі...
Мій маленький принц. Він закохав мене у себе. І кожен раз, коли я розповідала дорослим про нього, вони дуже дивувалися, а потім зневажливо посміхалися і говорили, що це все вигадка. Я виросла. Тепер я теж доросла. Але я не припинила вірити у мого друга, бо він навчив мене найважливішому. Навчив дружити і любити. Навчив залишатися дитиною, дивуватися світу і дивувати світ. А коли одного разу я побачила колечко "Це капелюх?", то одразу зрозуміла, що це доля. І тепер воно мій постійний супутник. І дивує всіх моїх друзів і знайомих. Воно нагадує мені: усі ми колись були дітьми. Нагадує мені про мого маленького принца. Воно більше, ніж прикраса, більше, ніж символ. Воно - моя маленька історія.
Родом з дитинства