В цьому тексті буде більше питань, ніж відповідей. Захоплююся авторами, які спромоглися накреслити чіткий план. Повністю підтримую ідеї щодо відповідального виховання дітей, ставлення до екології, домашніх тварин та взаємоповаги. Але... Всі люди різні, їх уявлення про ідеальний світ також, ощасливити когось проти волі неможливо. Де взяти сили, щоб не зневіритись? Чому одні люди у тяжких ситуаціях поводяться гідно, а інші — ламаються? Як викувати і загартувати свій внутрішній стержень? Як допомогти зробити це своїм дітям? Де знаходиться межа, за якою чесність стає жорстокістю? І таких питань десятки. Чим інтелектуально розвиненіша людина, тим більшою мірою вона схильна до сумнівів.

     Напишу, що є важливим особисто для мене:
     1. Спілкування з дітьми, рідними, близькими, однодумцями. Мабуть, не треба пояснювати, чому.
     2. Можливість займатись улюбленою справою. Є обмаль задоволень, здатних порівнятися із задоволенням від добре виконаної роботи.
     3. Особистий простір.

     На третьому пункті хочу зупинитися детальніше. Колись прочитала повість Ярослава Мельника “Рояльна кімната”. За сюжетом (щось тут є від Кафки) чоловік помічає, що у його будинку одна за одною почали зникати кімнати: спочатку рояльна, потім художня майстерня, і це не кінець. Домашні навіть не пам'ятають, що такі приміщення колись існувати. Його світ звужується, утворюється некомфортне скупчення, що призводить до моральної деградації. “Я ніби зникав, частинами. Я відчував, що замість мене починає існувати щось невизначене, клубок нервів, душі, щось незрозуміле”(с) Роблю висновок: особистість конче потребує  особистого простору і самовираження, в нелюдських умовах неможливо виховати і зберегти людські якості, почуття власної гідності. На жаль, не маю жодного уявлення, як цього досягти в планетарних масштабах і мирним шляхом

     Всім нам потрібна “рояльна кімната” для творчості, відновлення сил та душевної рівноваги, для збереження самоповаги та — як результат — поваги до оточуючих. У моїх мріях в ролі “рояльної” — власна бібліотека зі стелажами під стелю, щоб поринати в книжки і просто мати можливість побути насамоті.

     Мабуть, для жінок якоюсь мірою скриньки з прикрасами слугують компактним “власним простором”, міні-кімнатками з концентрованою красою, якою так приємно “вдосконалювати” свій образ або просто милуватися

     Дякую за конкурс! Було дуже цікаво прочитати ваші думки.