Містечко гарненьке, а дорогою до нього ще чимало цікавинок. От тільки я фотограф трохи криворукий, бо як не старалася, але величі, величності і величини цього замку-фортеці передати таки не вдалося. Замало мого об*єктива, аби захопити все й одразу. А ще подобається дбайливість і любов, із якою зроблені експозиції в усіх музеях на території замку. Жіночка-працівниця, яка в затінку клеїла посуд із шматочків та друзочок, залюбки показала, як це робиться, як із черепків виходить відновлений експонат. Та й інші працівники були дуже привітні і люб*язні, ми почувалися затишно і довго не могли покинути замок. А коли подорожуєш такими місцями із дітьми, це дуже важливо, вони найбільше запам*ятовують таке прихильне спілкування. Ще в Олеську та Хотині нам так пощастило на чудових працівників, з якими довго не могли розпрощатися й згадуємо до нині. Дуже ціную, коли люди люблять справу, якою займаються - це зразу відчувається!