Коли почалося повномасштабне вторгнення, та ми були вимушені покинути наш дім, я шукала нову точку своєї внутрішньої опори. Я натрапила на старовинні сорочки, які раніше бачила лише на картинах. Але виявилося, що вони збереглися в реальності. Перша сорочка, яку я придбала (вона моя найулюбленіша) - була чернігівська додильна сорочка, яка датується кінцем 19-початком 20 ст.
Я розглядала її тканину, розглядала стежки, зроблені вручну, розглядала ідеальний візерунок геометричного малюнку - вона наче промовляла до мене з поза-минулого сторіччя, розповідаючи історію власниці, яка вишила її на свята, або, навіть, весялля! Іноді я приміряю її, та вбираю в себе її енергетику, згадую про моїх працурів, які напевно, теж мали сорочки, але не змоги їх зберегти через розкуркулення та покинутий дім. 100 років потому історія повторилася, та тепер у мене є сила, і можливість зберегти надбання наших пращурів.
Старовинні сорочки небажано одягати, то ж я створила сережки у формі Чернігівської сорочки.
За моїм задумом, вони достатньо великі, то ж пропоную зробити їх пласкими, для зменшення маси, або двошаровими (як на деяких ексклюзивних прикрасах).
Довжина основного елементу- 6 см, ширина - 3,5 см. Застібка- гачок.
Сережки "Сорочка"