Одна із моїх най-най-найулюленіших пісень, емоційна із глибоким, багаторівневим текстом.
Дуже хотілося поділитися її атмосферою. Але підібрати близьку за настроєм прикрасу виявилося непросто. Адже тут не готична печальність і не гостра епатажність, а саме тиха, зосереджена напруженість. Непереборне відчуття особливої відповідальності кожного кроку.


Зрештою потрібне таки знайшлося, в архіві ексклюзивних прикрас.

Це перстень з назвою Турнір. Думаю  таким  може бути внутрішній турнір із сами собою, результат якого визначатиме долю особистості. 

З усього що люблю вибрала для конкурсу саме цю пісню. Тому що сильна, глибока і незабутня.