В'язання... Стукіт спиць у руках бабусі і матусі, що вправно та швидко чаклують над новою кофтинкою, светром або шарфом, наділяючи їх своєю любов'ю, теплом та затишком рідного дому. Тож зовсім не дивно, що й сама ще в дитинстві вирішила спробувати в'язати. Не відразу вдалося опанувати всі премудрості та тонкощі, скільки всього було випробувано, а розпускати була та ще халепа, бо в'язка була досить кріпка та плотна, але всі ці перепони не завадили меті. Врешті-решт перевага між спицями та гачком, була надана останньому, а  з роками на зміну в'заним речам здебільшого прийшли іграшки.
Останній раз брала гачок ще в мирні години, потім зовсім не було бажання,але отримана в подарунок до річниці каблучка Трикотаж надихнула на створення монстриків для дітлахів.
Занурення в процес дозволило вийти зі стану анабіозу,  заспокоїтися і відшукати життєві орієнтири.
Каблучка неймовірно тепла, що розказує про той самий домашній затишок, де за неспішною розмовою або за спостеріганням веселих ігор, з чашкою теплого чаю з лимоном або ароматною кавою, зачакловуються в переплетінні ниток життєві сімейні радощі сьогодення...

































PS: Стосовно розміру 17.5 на палець 16.7 сів як треба, нікуди не злітає. Сусіднім пальцям дещо таки заважає, тож каблучку для себе я трохи розвернула, полишивши на виду 2 коси, так мені набагато зручніше. Все ж таки ця каблучка для більш модельних пальчиків або можливо її краще носити на вказівному чи великому...
Але ж яке захоплення викликає срібний візерунок, де кожна петелька вив'язана вмілими руками чарівників, наділена теплом, дарує відчуття такого омріяного затишку та душевного комфорту