Кожен ліс зберігає багато таємниць та казкових історій, що невидимі неозброєному оку, і відкриваються лише допитливому люблячому серцю. Кожного ранку, коли край неба народжується новий день в тумані ніжно-рожевого світанку, сонечко лагідно обіймає крони дерев, м'яким світлом зазирає до кожного гніздечка, кожної нори...


Пробуджується від солодкого сну ліс: гомонять між собою величні дерева, пташки дзвінко щебечуть, прокидаються тварини та комахи.
А тим часом, поряд з лісом, у маленькому садку з невеличким будинком, жили собі мрійливий равлик та дивакуватий птах. Можливо вони ніколи так і не помітили один одного, але було одне, що поєднувало їх - любов до трояндового кущу. Равлик вже давно жив у кущі, а птах милувався ним з дерева. З самого ранку він співав пісні про красу трояндового куща, але у відповідь нічого не чув...

Одного разу він побачив, що по стеблу вверх, оминаючи колючки, неквапно збирається равлик і вирішив з ним познайомитися. З того дня, вони стали товаришувати.
Равлик мріяв про далекі подорожі, щоб побачити світ за межами саду. Колись він наважився  спитати у птаха: " Чи ти був коли-небудь у сусідньому лісі? Які мелодійні трелі доносяться звідти..."

Птах відповів, що все своє життя провів поряд з кущем рози, спостерігаючи її  цвітіння та оспівуючи красу її квітів.
"Хіба ніколи тобі не хотілося злетіти в саму височінь і поглянути, що відбувається навкруги? Я б все віддав за таку можливість" - зітхав равлик.
Одного літнього ранку він запропонував своєму другу авантюру - відправитися в мандрівку до сусіднього лісу разом, бо сам він дуже повільний, тож добереться туди нескоро. Птах  спочатку скептично вислухав пропозицію, але трохи поміркувавши, зголосився таки на пропозицію. Що він бачив в своєму житті, окрім цього саду та гордої троянди, яка здавалося зовсім не помічала його?
Він зробив равлику гніздечко з виноградного листя і наступного ранку, як тільки займалося рожево марево, вони відправились у політ. Равлик, затамувавши подих милувався красою безкрайого неба, пухнастими хмарами, золотавим сонечком, а птах не міг заглушити у своїй душі страх невідомості.
Вже скоро вони прилетіли на лісову галявину, птах обережно приземлився на землю та звільнив равлика з гніздечка.
"Ой, я бачу щось блискуче та зелене, воно такие велике і повзе значно швидше за мене! " - сказав равлик.

Птах придивився і побачив серед  листя бронзівку, що виблискувала на сонці своїм золотаво-зеленим вбранням.
"То жук, бронзівка. Він не заподіє нам шкоди" - відповів птах своєму другові.
Равлик був засліплений його блискучим вбранням, не взмозі відвести погляд.


"Добре, треба знайти щось попоїсти" - сказав птах і злетів вверх. Знайшовши ягоди, він втомував свій голод. Тепер можно було озирнутися навкруги та дослідити оточуюче його різноманіття дерев та пташок, що побудували свої гніздечка.
"Як гарно тут і зовсім не страшно, а які дивовижні лунають співи!" - подумав він.
Равлик тим часом знайшов великий білий гриб і вирішив забратися на нього, щоб подивитися навкруги.





Він побачив як невтомні мурахи переносять до своїх домівок усіляки гілочки, як бджоли ретельно збирають пилок з лісових квітів, а різнокольорові  метелики кружляють у дивовижному танку.
"Яка краса і як тут цікаво! А куди ж подівся мій друг?" - подумав равлик.
Десь зверху лунав знайомий спів, равлик підняв голову і побачив птаха, який сидів на гілці стрункої сосни. Він долучився до лісового хору і равлик насолоджувався цією пташиною симфонією. Здається, і другу подобалося бути серед інших птахів.




День потроху добігав кінця... Птах відшукав зроблене гніздечко й посадив в нього равлика. Вони відправлялися додому. Побачивши  красу вечірнього небосхилу, равлик попросив друга зупинитися хоч на мить, щоб подивитися як сонечко сховається за обрієм. Птах осів на розлогій дубовій гілці.


"Який дивний захід сонця, якими різнокольоровими сполохами воно проводжає день! Ми мали змогу з тобою спостерігати народження дня - прекрасний світанок, і від цієї краси, моє серце сповнювалося радості, а тепер спостерігаємо чарівний захід - і моя душа наповнюється любов'ю до цього лісу й усіх його мешканців! Який вражаючий день, скільки нових вражень!" - зауважив равлик.

Раптом дуб заговорив до своїх гостей: "Нашому лісу так приємно було зустріти нових друзів і він щиро запрошує вас завітати знов. Можливо ви навіть захочете тут назавжди?.."
Здивовані друзі, подякували велетню і попросилися заночувати. Дуб з радістю погодився.
"Тоді я розповім  вам одну з лісових казок" - тихо прошепотів своїми гілками велетень.  Він лагідно колисав нових друзів на гілці. "Десь, далеко на сході в вічнозеленому бамбуковому лісі, що простягається високо до небосхилу, живе незвичний дракон на ім'я Фунцалун. Він не вміє літати, тому весь час гуляє наодинці. Ніхто ніколи не бачив його, лише іноді можна угледіти крізь зарості срібний хвіст, що юрко петляє між зеленими стовбурами. Бамбук наспівує йому свою пісню, а він здається чекає на зустріч з вірними друзями, щоб розділити свою прогулянку з ними..."
Дрімав птах, заснув мрійник равлик і здається, що у ві сні, він таки майже побачив того сріблястого дракона серед бамбукових заростів...




Місяць запалював зірки вночі, а в лісі мерехтіли свої нічні ліхтарики - світлячки.
Під зоряним небом, у світлі місячного сяйва народжувалась нова казкова історія про двох друзів, що на світанку явиться лісу
Коли ж новий день замайорів на горизонті, а сонечко першими промінчиками торкнулося гілок дуба... Прокинувся птах і затягнув свою пісню, збудивши інших птахів та равлика. Розплющив очі маленький мрійник, а в його серці оселилось нове заповітне бажання - відправитися до східного бамбукового лісу, щоб звільнити загадкового дракона від полону самотності.


Та чи вмовить він свого друга птаха на нову подорож? Чи звільнився птах від свого внутрішнього полону? То вже буде зовсім інша казкова історія, яку можливо почує втомлений мандрівник, що присяде відпочити в тіні могутнього дуба...