Юлю, красно дякую за те, що зазирнула й залишила такий теплий коментар! 
Виноградний нефрит - ось те, що тебе зацiкавило). Це з моїх вже давнiх замовлень.
Так, содалiти дуже привабливi! Я дуже радiю, що тепер i такий насичений по тону в мене є. Думаю, вiн обов’язково   потоваришує з новими сережками, що приїдуть невдовзi, покажу в "Я сьогоднi в...")

Настя, спасибо! 
Это ж отчет полноценный вышел из-за того, что сборный). А вот про одно украшение не насобираю многофото))

Тая, менi так приємно, що ви знайшли час, бажання й залишили добрий коментар!  

Насправдi, моï прогулянки зараз обмеженi невеликим колом, що оточує мiй дiм у рiдному Харковi.  I найчастiше  ми з чоловiком вiдвiдуємо саме цю алею, що розташована в декiлькох кiлометрах вiд нас.
Скiльки тут вже хожено- перехожено!  Я тут вирiсла, потiм чоловiк приєднався, потiм два сини, один за одним...  Навiть важко пiдрахувати оцей великий "пробiг" за всi роки).  Але не завжди ця алея мала такий вигляд. Вона стала дуже привабливою, коли ïï реконструювали в зв'язку з наближенням чемпiонату  по футболу Євро -2012, матчи якого проходили у нашому мiстi також.
Алея розквiтла у прямому й переносному сенсi!
З тих пiр прогулянки стали вкрай приємними... Й навiть цього важкого й страшного лiта, години та хвилини, проведенi на алеï, а також в невеличкому парку поруч, стали на кшталт щоденних лiкiв. Природа завжди має такий талант, такий чудовий вплив на душу й фiзичнi властивостi тiла).
А ще цього лiта на алеï , на вихiдних, з'являвся чарiвний музикант - трубач! Коли я вперше почула неймовiрнi пiснi у його виконаннi,  я була дуже розчулена. Репертуар був дуже гарний - це були й нашi украïнськi всiм знайомi  надихаючi трендовi композицiï, а також теми з вiдомих зарубiжних гуртiв. Особливо мене вражало майстерне виконання й яскравий "голос" труби, такий пронизливий та чистий, до мурашок...
Ось вдалося зробити декiлька свiтлин здалека, щоб не бентежити музиканта...





I кожен раз, повертаючись додому, стикаюсь очима з ним...



...Життя  у мiстi продовжується, нiяким оркам його не припинити. Природа, музика,  книги, чарiвнi красномовнi прикраси-амулети - ось це, що у хвилини вiдпочинку налаштовують нервову систему на повноцiнне буття. У якому нема мiсця  для довготривалих переживань, а є планомiрна праця, донати на армiю, тверда вiра у нашу перемогу й мрiï про те, як заживемо далi, як зустрiнемо рiдних, з якими у розлуцi...
Сьогоднi, 9-го листопада, у нашiй родинi було невеличке ( а насправдi вже велике) свято - минуло 40! рочкiв, як ми з чоловiком познайомились (менi тодi було 15). Тож, нахлинули  спогади, пов'язанi з цiєю алеєю теж...

I наприкiнцi - ну як можна падати духом, коли є такi чарiвнi прикраси, як ось каблучка П'єро?
Вона ж просто переносить подумками в майбутнє - i я вже десь на театральнiй прем'єрi  у Харковi, навкруги велике свято й щасливi усмiхненi обличчя, хоча й з мокрими очима...









Вiримо в Украïну, вiримо в ЗСУ, Перемога вже скоро!  

Таєчко, обiймаю! Це так гарно, що в нас однi й тi ж стежки- дорiжки,  i думки, i мрії!!!