Ласкаво прошу до Літературної вітальні!

Оскільки у нас в Орінго зараз триває веселий і дещо азартний, авантюрний тиждень, вирішила на цей раз зробити добірку гумористичної поезії. Усміхнімося, панове!

Павло Глазовий

ДЕГУСТАТОР

Піп Антоній, що ніколи не вживав спиртного,

Якось випив у буфеті коньяку міцного

І промовив: — Безподобно! Отрицать не можна.

Це божественний напиток, но ціна — безбожна.

БУЙНІ ПРЕДКИ

Вдарив батько спересердя

Хлопчика малого.

Той поплакав, переплакав

Та й питає в нього:

— Тебе, татку, бив твій татко?

— Бив, та ще й немало.

— Ну, а татка твого били?

— Теж перепадало.

І сказало хлопченятко,

Заломивши ручки:

— Тепер ясно, звідки в тебе

Хуліганські штучки.

ГУСЯЧЕ ПЕРО

Діда Ялисея

Запитав хлопчак:

— Поясніть, будь ласка,

Чом це воно так?

Бачив я в музеї

Пушкіна портрет:

Білою пір’їною

Пише щось поет.

Через це я й думаю:

А чому ж тепер

У поетів гусячих

Не буває пер?

— Пір’я всім не вистачить,

Мовив Ялисей, —

Бо тепер писателів

Більше, ніж гусей.

Наталка Поклад

ЄВА

— Не рай, не світло, не моє,

не золота еклога…

— Візьми його таким, як є,

й зроби із нього бога.

— А де ж вогонь, що перейма

мої роки солоні?

— Вогонь ти розведеш сама

у бога на долоні.

— А де зірки, які мені

обіцяно справіку?

— А ти вари борщі смачні

і богу, й чоловіку…

ЮВІЛЕЙ

Вже на носі ювілей,

отже, треба — як в людей:

треба книжку, ще й хорошу,

й презентацію, й фуршет...

Ці проблеми — наче воші,

аж звивається поет.

А всі спонсори пропали,

і помічників катма.

Мов стіна довкола стала,

і пробитися — дарма.

Літо спечне — це б до моря

чи в село — до солов’їв...

А поет — мов хорт у горах,

у гонитвах душу з’їв.

Тож яка уже там рима

і поезія яка?

Обіцяли й на калими,

не дали ж — і п’ятака.

Серце б’ється в апогеї,

в нім образа, страх і щем...

Пережити б ювілеї,

будні ми переживем.

***

Історія — це пані ні для кого,

іспанська ж кров не годна без пригод.

Сервантес був чутливий до нового

й заримував:  «народ» і «Дон Кіхот».

А ти мене в Іспанію не пустиш

і, кажеш, цим врятуєш від спокус:

я вдома шаткуватиму капусту, —

домашня жінка — безперечний плюс.

Хай світ в розпусті і злодійстві тоне,

ми не такі, на цноту в нас патент,

у нашім вічно непорочнім лоні

патріотична квіточка росте.

Хтось Україну популяризує…

Яке нам діло — хто, кому і як?

В діжках капуста. Люди, це не всує,

крім того, предок наш — він був козак.

Він, як і я, знав три слов’янські мови

і Відень брав, дійшов до Піреней.

Пусти ж мене, і я обов’язково…

А втім, ну що нам до чужих ідей?

Ми патріоти, ми самодостатні,

хоч ратуєм за досконалий світ, —

але найкраще нам у рідній хаті,

а то ще жінку спокусить сусід.

Юрко Позаяк

АНГЛІЙСЬКА БАЛАДА

Миднайт. Лише байдужий мун

Замок, Ай, самотні кроки.

Лунко б'є холодні клоки

Старовинний пендулум.

Сто століть і сірий стоун...

Хто там ?!. Незнайомий гест?!

Ноубоді...Тисне чест,

Колд віків проходить в боун...

Знаю, скрізь тут ходить дес,

Всі, хто був, пішли вже з нею,

По таємнім, темнім вею

Всі минули й зникли десь.

Ай'м елоун... Й тільки в найті

Я скликаю їх усіх,

Знову чути м'юзик, сміх,

Мову благородних кнайтів!

В їхнім колі я сміюсь,

Тайми згадую лицарства,

Глорію колишню царства

Й лиш під морнінг схаменусь...

Замовкають звуки струн,

Проскакав зелений дофін,

Час, коли я ляжу в кофін,

Знає тільки пендулум.

[пендулум - годинник з маятником]

ДУМА ПРО СЛОНИКА

Слоника замучили

Кляті москалі,

Похилився слоник

Хоботом к землі:

“Прощавай же, Україно,

Ти ж мій рідний краю!

Безневинно молоденький

Слоник помирає!

Гей! Гей!”

* * *

Щойно ми народились,

Нам вручили по ложці

І сказали: в майбутнім

Вас чека бочка з медом.

Треба йти прямо-прямо

Треба йти й не звертати,

Й ви побачите бочку

Й буде в бочці тій мед.

Й от, здається, збулося -

Ми по вуха в тій бочці,

І було б все, як треба,

Тільки в бочці - не мед.

Долучайтеся до обговорення - діліться своїми улюбленими гумористичними віршами від українських поетів.

І до нових зустрічей у Вітальні!