МИР НАШИМИ ГЛАЗАМИ

Признаюся чесно - я люблю людей. Бо вони різні і з кожним із них по-іншому. Хтось навчить нового, із кимось згадається старе, але дуже цінне і важливе, дехто змусить задуматися, трапиться і той, хто дозволить весело і бездумно провести час разом. Але я також глибоко і віддано люблю природу – бо вона досконала, сильна, вражаюча. Те, що природа може створити чи зруйнувати в один момент, людина інколи не спроможна навіть осягнути. І вона все ще виживає, не дивлячись на те, що люди інколи їй ой як заважають. А тому сьогодні я розкажу вам про одне із її нерукотворних чудес – загадкові, величні, незрозумілі і неймовірні – базальтові стовпи! І це тільки назва – базальтові. Насправді тут також можна знайти й інше каміння, деяке навіть напівдорогоцінне та рідкісне - адуляр, азурит, барит, борніт, гематит, кальцит, кварц, марказит, самородна мідь, пірит, хлорит, халцедон.
Ці величні геометрично правильні камені, що у висоту сягають і до 30 метрів, утворилися в результаті плавлення мантії Землі. Так-так – це справжнісінькі вулкани. Але такі старі, що пам’ятають дітьми навіть динозаврів! Та що там динозаврів – вони самі творили історію Землі 650 мільйонів років тому! І коли це відбувалося, температура на поверхні досягала 1300°С. Саме так колись були народжені найвідоміші італійські вулкани - Везувій та Етна, а також Гавайські острови. Так було й у нас, на землях, де крізь камені через тисячі літ пробилося зело, зачепилася насінинка, забуяли ліси - такі густі та дрімучі, що й сам край назвали Поліссям. А ще стовпчасте залягання базальту у таких кількостях надзвичайно рідкісне явище для Європи – і найбільше його у нас!

Були часи, коли про те, що за зеленню під нашими ногами застигла кров із самого серця землі, не здогадувалися. Дізналися про поклади базальту у ХVІІ - ХVІІІ ст. Кажуть, цілком випадково: копаючи землю, один селянин поламав свій заступ об щось нереально тверде і міцне. Його особисті надії на скарб не виправдалися, але те, що він знайшов, було значно ціннішим за всі рукотворні коштовності! Камінням, яке згодом тут почали видобувати, мостили майдани Парижа та Відня, Брюсселя і Варшави. Цим базальтом викладена і Червона площа у Москві. Крім того, що нашими базальтами вимощено пів-Європи, цей камінь є незамінним теплоізоляційним та вогнетривким матеріалом. Можете не вірити, але його використовують при виготовленні космічних кораблів, камінів, печей та мінеральної вати для утеплення. З нього навіть нитки роблять за допомогою спеціальної технології, а потім із тих ниток виготовляють одяг для пожежників.

Кар’єри, де його видобували і де роблять це й зараз, розташовані неподалік один від одного, так що можна побачити і як та чим це робиться, і що стається після того, як видобуток припиняється. На щастя, природа й тут перемагає й ховає сліди людської діяльності під товщею неймовірно аквамариново-смарагдових вод. Мабуть, у кожного в пам’яті є картинка улюбленого морського пейзажу із тих, що називаються «от би колись там побувати!» Так-от – спектр кольорів води у затоплених кар’єрах якраз із розряду отих візій, що зображають рай на землі. Довкола одного із них (у Яновій Долині біля села Базальтове, що у Костопільському районі Рівненщини) відпочивальники з тих же розбитих базальтових стовпів спорудили імпровізовані столи та столики – можна посидіти із комфортом на галявинках поміж молодих деревець, що вчепилися за скелясті поверхні і тягнуться чубами в таке ж синє, як і озеро довкола, розлоге небо. А посеред отого мальовничого озерця знаходиться Острів закоханих у формі серця. Справжнісіньке серце землі, яке обіймає кожного, хто приходить до нього з добром і любов’ю.