Доброго дня, любі мешканці та гості чарівного світу Орінго!

Дещо незвично створювати тут тему українською, однак моя мрія (ні, не просто мрія, тепер – конкретна мета!) потребує презентації саме нашою чудовою рідною мовою! Звісно, я довго ходила навколо другого етапу конкурсу, вагалася, перевіряла зоряні карти: чи не брешуть вони, може мій знак Зодіаку – Терези, а не Козоріг… Але зірки на своїх місцях, отже я таки впертий рогатий зодіакальний козлик, жодних сумнів – варто брати участь та нарешті протерти пил з давнього захоплення!

Трохи (або не зовсім трохи) передісторії

Я рано навчилась читати, і книжки захопили мене назавжди. Вже двадцять років поспіль (!!!) я читаю чи не кожного дня. Прочитати книгу за ніч – нема питань! Знаєте популярні картинки з девізом «Keep calm»?  Це моя тема! «У будь-якій ситуації зберігай спокій і читай книгу!». Проте коли мені було років десять, щось прийшло до мене (напевно, натхнення), і я сіла писати. Тоді і народилась мрія стати письменницею! Я горіла тією ідеєю! Що сказати, у школі з української мови проблем я не мала, виконувала творчі роботи для половини класу. Була з п’ятого до одинадцятого класу головою редколегії навіть. А вдома для себе писала спочатку невеликі оповідання, а потім сіла за перший роман. Тоді ще я записувала свої твори від руки у гарному зошиті на 96 аркушів,  у кожній клітинці бісерним почерком. Однак зошит швидко закінчився, а за ним ще декілька… І я перейшла нарешті  за ПК. Все, з того моменту понеслося!

Кожного дня я сідала і писала певну норму сторінок (вивчила що таке «авторський аркуш», скільки їх має бути у повноцінній книзі, звідти й вивела продуктивну швидкість написання), часом перевищувала її, однак ніколи не давала собі послаблень і менше норми не друкувала. Проте все «в стіл». В тому й була основна моя біда…

В дитинстві та юності, в роки навчання в школі та університеті, я постійно брала участь у конкурсах та олімпіадах. З усіх майже предметів. Добровільно-примусово. І перемагала майже скрізь. Не спеціально, я не готувалась ніколи… Маю тих грамот, дипломів, призових годинників цілу купу. І за літературні конкурси також. Проте зізнаюся: я ненавиділа те все. Я просто терпіти не могла виділятися, бути кращою за інших. Ненавиділа вручення нагород, часто тікала з тих урочистостей або просто не приходила… Дурна була. Багато можливостей втратила через неправильне бачення життя. І не лише щодо написання книг, на превеликий жаль. До того ж років у вісімнадцять я покинула письменництво. Зневірилась, здається. Тепер маю все виправляти!    

Презентація мети

Ви вже зрозуміли, певно, що я люблю писати (в моїх темах завжди багато тексту, так, грішу цим). І найближчим для мене є жанр фентезі. Знаєте, я ніби бачу в голові історії, це як кіно. Вони народжуються і розвиваються самі, я лише записую (часом важко встигнути!). Така дивна штука: я просто бачу, не маю докладати зусиль, мудрувати, чухати потилицю… Ні, творчість ллється сама. Це також є причиною того, що я прагну повернутись до письменництва. Можливо, у мене талант? Його слід розвивати, а не ховати… Так?.. Дивіться, на цій картинці я за роботою.

Фантастичні казкові світи, дивні створіння, герої, негідники, пригоди, цікаві повороти і несподівані кінцівки…Саме такі книги я волію писати. Однак трохи згодом.

Наразі я маю на меті створити свій літературний блог! І важливим є те, що писати я хочу українською мовою! У нашій країні з літературною нішею трішки біда. Якось не дають українцям розвернутись, хоча у нас стільки талантів! Не буду тут розвивати цю тему, сумно це.

Отже, я планую зробити свій блог і викладати туди повісті, скоріш за все частинами. І мрію мати прихильників, видавати свої твори в паперовому варіанті…

Ой, щось далеко я забігла! Ні, поки що мені лиш цікаво, чи сподобаються мої історії читачам? Чи не графоман я звичайнісінький?

Хоча зізнаюсь, моя мрія – це щасливі люди, які читають книги українською. Багато-багато щасливих людей і багато-багато українського фентезі!

І знову повторю те, що написала напочатку теми: чому лише мрія, нехай це стане метою! Адже я маю змогу долучитись до її здійснення!

Конкретні цілі

Завдяки другому етапу мотиваційного конкурсу я прагну:

- повернути віру в себе і знову почати писати

- повернути самодисципліну і писати регулярно

- зрозуміти, що за звір такий той «блог»

- розібратися у тонкощах налаштування сайтів хоча б за шаблоном

- вдосконалити знання української мови

- практикувати письменницькі навички

- розвивати навички письменництва шляхом участі у марафонах, тренінгах тощо (завдяки Інтернет-ресурсам)

- вийти з тіні та позбутись дурнуватих комплексів   

- створити та почати вести сторінки у соц.мережах (мінімум - Інстаграм та Твіттер)

- наприкінці травня мати хоч трохи заповнений блог

План дій

1. вибір веб-сервісу для створення блогу

2. вибір письменницького псевдоніма

3. створення та налаштування блогу

4. написання повістей (виконуватиметься паралельно з іншим пунктами)

5. наповнення блогу літературними матеріалами власного виробництва

Прикраса-мотиватор

Не буду оригінальною, як свій талісман я обираю чарівний підвіс «Муза». Я його маю у колекції, ношу і дуже люблю. До речі, моя муза на ланцюжку таки надихає, я відчуваю!

Що ж, наразі все, буду активно втілювати свою мету! Звітуватиму регулярно, буду оновлювати це перше повідомлення.

Дякую, що завітали та осилили мій потік свідомості, тобто презентацію та опис мети! Дуже цікава буде ваша думка з приводу моєї ідеї. Якщо серед вас є блогери, буду вдячна за поради початківцю.

Шлях до мети (часом тернистий)

21.04.2017

Процесів пішов, друзі! "Чарівний пєндель" від Орінго допоміг, і давня мрія, тисячу разів відкладена, стає ближчою та реальнішою!

Отже, щодо мого прогресу. Я беру участь у Інстаграм-марафоні для тих, хто полюбляє писати - блогерів, письменків, просто творчих людей, ба навіть копірайтерів #разрешисебеписать_марафон. Хоча марафон ніби й російськомовний, однак він без зворотнього зв'язку з організаторами, а це мені на руку. Тому що я пишу для нього публікації українською! Марафон покликаний допомогти розібратися у собі, віднайти гармонію зі своїм внутрішнім та зовнішнім творчим світом. Це цікаво, скажу я вам. І дуже тішить, що у мене немає проблем та комплексів щодо творчості, адже поки що на всі психологічні питання марафону я легко знаходжу відповіді в собі. Іноді вони прості й банальні, але часом краще норма, аніж якісь заплутані мудруваня. Як ви гадаєте?

Також я обрала нарешті веб-сервіс для майбутнього блогу. За освітою я аналітик, це дається взнаки Було два основних кандидати - Blogger та Wordpress.

Я довго читала про обидва, збирала інформацію, склала навіть порівняльні схеми і таблиці! Врешті обрала Wordpress. Цей сервіс значно склдніший для початківця, аніж Blogger. Його важкувато налаштувати, але обсяг можливостей цієї платформи вражає! Поки що я обрала безкоштовне розміщення, проте є можливість будь-якої миті внести кошти і перейти на платний пакет з більшим функціоналом. Власне, Wordpress дає змогу створити повноцінний сайт, не просто блог. Це мене й привабило найбільше, я дивлюсь в майбутнє... 

І ще зараз я активно працюю над вибором псевдоніма. Гарна новина: я маю мозок! Погана новина: він просто кипить і плавиться від мук вигадування того ... псевдоніма! Але детальніше про це напишу наступного звітного дня!

25.04.2017

Сьогодні, після перерви через хворобу, нарешті розповім про свої муки вибору псевдоніма. Як вже раніше я відповідала в коментарях, творчий псевдонім хочу обрати для початку, поки не відомо, як все обернеться з моєю метою.

Отже, як це було. Багато варіантів я перебрала! Дуже багато! І випадкові буквосполучення, і анаграми, і прочитання справжнього імені навпаки, і перші склади імені та прізвища, і аналоги імені в інших мовах... О, маю список більше півсотні варіантів! Однак все виходило якимось занадто іншомовним. Мені ж хотілося чогось українського, до того ж з певним сенсом. А ще я хотіла зберегти свої ініціали та конструкцію прізвища. Маю подвійне прізвище (на Орінго зареєстрована досі під дівочим, посилки забираю за водійським посвідченням, адже подвійне прізвище для транспортних компаній - непереборна перешкода). А звати мене Марина.

Псевдонім має бути за схемою М В-І

Така задачка виявилась міцним горішком! Проте на щастя я маю величезну кількість словників. Саме вони стали у пригоді!

І’мя. В українській мові багато цікавих скорочень імені Марина, серед них мене вразила варіація Маринейка. Кумедно звучить, чи не так? Та я вирішила обрати інший варіант – Марися.

Прізвище. На цьому етапі я майже впала в істерику! Наче і були ідеї, та все не те… Тоді я зібрала себе до купи і почала думати. Часом вірним є просте і очевидне рішення. І таке рішення знайшлося! Вирішила я зашифрувати в прізвищі-псевдонімі наші національні кольори: блакитний і жовтий. Отже, переривши десяток словників (і тлумачний, і словник іншомовних слів…) ось що знайшла:

Вохриця (вохра) (грец. ώχρα, від ωχρός – блідий, жовтуватий) - природний мінеральний пігмент з гідроокису заліза й глини; від блідо-жовтого до коричневого кольорів. Застосовують для виготовлення фарб.

Індиго (ісп. indigo, з лат. indicum, від грец. ’Ινδικός – індійський) - синя фарба, кубовий барвник. Одержують штучно, раніше добували з рослин.

Ось вони, мої кольори! Зістрічайте псевдонім:

Марися Вохрицька-Індиго

Трохи чудернацько, але цього я також хотіла. Всілякі незвичні речі чіпляють погляд і мають властивість осідати в мозку проти волі його власника. Як приклад цього феномену можна навести прості поп-пісеньки без глибокого змісту (власне, взагалі без змісту). Спочатку вони дратують, а потім все одно наспівуються. «Когда убегала от тебя без оглядки…» Хто проспівав? Зізнавайтесь!

Зараз я активно борюсь з налаштуваннями блогу і пишу вже перші історії. Не впевнена, що впишусь в формат повісті, щось ми з Музою розігнались…  Однак, побачимо!

На вихідних завершила участь у марафоні, було дуже цікаво! Почитати публікації для марафону можна у моєму Інстаграмі marysia_fantasy. Так, я виконала частину пункту про створення акаунтів у соціальних мережах! Хто молодець? Я молодець!

03.05

Ох, давненько не звітувала про свої успіхи! Але маю виправдання: травневі свята! Все ж таки чотири вихідних, я присвятила цей час родині.

Зараз же повною мірою страждаю від страшного процесу редагування. Не здогадувалася я, що така прискіплива! Видаляю, переписую, знову видаляю... Там дописую, тут додаю, і...все delete! Ох!!! Вибух мозку!

Прагну хоч наблизитись до ідеалу, тому поки не публікую історії. Ще й візуальне оформлення (зображення до публікації) хочеться зробити гарненьке та зі змістом...

Однак серед позитивних моментів таке:

- створила обліковий запис у Твітері і веду його! (запрошую!)

- роблю публікації в Інстаграм.

Так, не дуже це лекго, виявилось, писати невеличкі тексти під фото. Поки не задоволена собою, та вірю, що практика (багато!!! практики) допоможуть покращити навички Інста-блогерства та письменницькі, звісно.

- блог нарешті можна показати людям!

Він ще "сируватий", але вже схожий на більш-менш пристойний сайт (заходьте в гості!).

- активно покращую та відточую навички мови.

Позбуваюсь калькування з російської, читаю літературу щодо "антисуржика", пригадую українські фразеологізми. Дуже цікаво та корисно!

Раджу дуже гарний ресурс з усіма цікавими та складними моментами нашої рідної мови: Мова - ДНК нації

Неймовірно крутий сайт! Також завантажуйте додаток на смартфон! Не реклама, все перевірила на собі, і я просто в захваті

Ось такі справи! Далі буде!

11.05

Зневіри пост. Чи буває у вас таке: ніби і все добре, все йде за планом, але не подобається. От не подобається, і все! Абсолютне невдоволення собою, своєю роботою. Нічого не хочеться й робити далі.

Взагалі здається, що мрія має залишитися мрією, що не варто лізти туди, де явно не моє місце. Мій хист до письменництва - ілюзія та самообман. Не варто ганьбити себе та виставляти твори на публіку...

Ні, руки наче я не опускаю, самодисципліна все ж поки не покинула мене. Однак я не пишу. І не редагую. Просто займаю час, відведений на письменницьку роботу тим, що налаштовую блог, займаюся його дизайном...

Ідей у мене так само безліч, нові постійно народжуються. Проте в той самий час народжуються й сумніви, вагання. Зізнаюсь, я розгублена. Наш конкурс має назву "У мене вийде!", і хоч я повторюю це собі щодня, магічна сила цих слів поступово розсіюється, віра в себе зникає.

Коротше, якийсь сумний етап у мене прямо перед фінішною прямою конкурсу. Учасники, зізнавайтесь, як ваші настрої та успіхи? Ай нід хелп енд суппорт!

Хоча, знаєте, я маю надію, що все ж подолаю цю смуту. Бо ж прокинулась спортивна злість: чи переборю я сама себе...знову.

Для мене цей конкурс - суцільне психологічне випробування! Метою моєю є зробити перші кроки на шляху письменництва, але тепер, гадаю, можна сміливо доповнити її психологічною внутрішньою перемогою над слабкостями і лінощами, над смутком та сумнівами у собі.

Побажайте мені сил!  

21.05

Душевності пост. Давненько не звітувала, однак не через те, що нічого не робила задля досягнення мети. Навпаки! Мені таки вдалося взяти себе за одне цікаве місце, перестати жаліти себе та сумніватися. Я усвідомила, що перфекціонізм та самокритика - не завжди добре. Часом це заважає та шкодить. Коротше кажучи, я знову віднайшла мотивацію та енергію йти до мети!

Хочу розповісти трохи, як саме. Можливо це не стосується напряму моєї цілі, але це точно невід'ємна частина шляху до неї. Весь час я працюю над українською мовою. Витягла з дальніх куточків та коробок свої конспекти та підручники зі школи та університету, а також з курсів української. О, яка це ностальгія! Несіть мені хустинку, бо сентиментальність знову ллється через край! Стільки всього корисного я відновила в пам'яті, величезне дякую та низький уклін усім моїм викладачам! 

Продовжую вивчати тему фразеологізмів. Чесно, раджу всім! Почитайте, особливо цікаво співставляти з російськими аналогами!

Ще хочу написати про те, як же мені вдалося вийти з депресивного настрою. Так було все сумо, такий непроглядний відчай заполонив усе. Нічого не радувало особливо, нічого не хотілося... І тут мене щось потягло до книжкової шафи. Я взяла невеличку книжечку...і наче темні хмари прогнав вітер. Ліна Костенко. Моя улюблена!!! Вірші ціїєї великої жінки чіпляють мене за найпотаємніші струни душі! Хоча й навертаються сльози, та все одно душу заповнює світло... Це нереальні вірші. Це магія... Творчість Ліни Василівни просто витягла мене з ями! Недарма на її честь назвали планету!!!

І от що цікаво. Минулого вікенду я відвідала Перший міжнародний фестиваль світла і медіа-мистецтва в Києві. Три дні я ходила по всіх локаціях, дивилась конкурсну програму. І уявіть мою реакцію, коли в одній з конкурсних робіт з архітектурного мапінгу зазвучали рядки "Життя іде, і все без коректур..." Відеоряд там ще виявився просто ідеальний! Це були такі емоції! Сльози на очах, сироти на шкірі (так, до речі, українською "сироти" - аналог "мурашки" російською). Ця робота й перемогла на конкурсі. Подивіться, дуже ражду!!!

Також я повенулся до Інстаграму. Навіть пробую зараз новий стиль публікацій там, заходьте, мені важлива ваша думка! Дивіться нові пости де на фото є заголвок до публікації. А ще...велике дякую Орінго! Вчора ви мене надихнули на цілу низку поблікацій в лавандових тонах! Інста-публікації для мене, до речі, - це вправи для тренування "м'язів письменництва", невеличкі тексти на різноманітні теми. Це корисно, одразу відчувається робота звивин!

Такі от справи на фініші мотиваційного конкурсу! Я пишу, я на шляху до мети!

Наразі все сонячно в моїй голові, фентезі пишеться, тому блогу - бути! В наступному оновленні теми вже підбиватиму підсумки, маю багато чого сказати!

Всі, хто вже завершив свої мотиваційні теми - ви герої!!! У захваті від всіх!!! 

До скорої зустрічі!

Підсумки та результати

От і добіг кінця мотиваційний конкурс! Нарешті підбиваємо підсумки! Цікаво, як все склалося за місяць вневнених (часом не дуже) кроків до мрії, яка стала  чіткою метою.

Отже, чого я досягла із запланованого:

- повернула та витягла із глибин особистості впевненість у собі та своїх силах, бажання досягати цілей, а не кидати на півдороги за найменших труднощів.

Це давалося спочатку просто, однак чим далі, тим більше мене точили сумніви. Від постійного бажання просто покинути все я вже й не знала, куди тікати. Однак впертість та працездатність допомогли побороти все смутне та позбутися сумнівів! Також в боротьбі з внутрішніми демонами допомогли мені неперевешені літературні твори наших українських авторів, прогулянки на свіжому повітрі під нічним небом, відвідини культурних заходів.

Проте викласти свої фентезійні історії я не встигла до завершення конкурсу. Я редагую та шліфую все, однак не дуже задоволена. Текст сирий, як на мене... Але це я здолаю!

- самодисципліна знову впорядку!

Я виділила час на літературну роботу, займаюся написанням історій, оформленням блогу регулярно. Тут питань та скаднощів не виникло взагалі.

 

 

Писати мені  дуже подобається, генерую нові ідеї десятками! Здається, мої вигадані світи поряд! Тонка стіна лише між нами... Письменники всі трохи захоплені своїми фантазіями, не дивуйтеся!

- вигадала творчий псевдонім!

Це було не найлегше завдання, детально про це я писала у розділі про шлях до мети:)

- розібралася з поняттям блогу та його налаштуваннями (об'єднаю звіт по двом пунктам плану).

Я очікувала гіршого, зізнаюся. На перший погляд налаштування сайту на WordPress здавалося просто непоборним, стільки опцій... Однак декілька днів уважного вивчення - і вже все чудово! Блог вийшов таким, як я і планувала! Тут ставлю плюс за виконання!

Тут ще хочу подякувати Nuro4ka за допомогу з сайтом! Величезне дякую!!!!

Та зазначу, що це не кінцевий варіант. Буду ще неодноразово вдоскоалювати та доводити до ідеалу свій сайт!

- моє знання української відновлюється просто на ура!

Я багато читаю художньої літератури, навіть кіно дивлюся українською! Роблю вправи на знання граматики, вивчаю тонкощі фразеологізмів, сталих виразів, мовних конструкцій. В пригоді мені стали конспекти з часів навчання. Як чудово, що я ніколи не викидаю подібні матеріали!

Похвалюся, я задоволена, адже після лише місяця практики, я вільно думаю українською! Вже й сліду не залишилсб від "іржі на механізмах мозку".

- навички письменництва я практикую активно!

Не рахуючи мого фентезі, звісно. Я пишу тексти в Інстаграм. Багато текстів, різноманітної тематики та стилів. Дуже гарна практика! Прямо качаю мозкові м'язи!

- взяла участь у марафоні "Разреши себе писать", подивилась низку записів вебінарів та лекцій зі стилістики української мови.

Така практика була корисною, марафон взагалі став для мене піддупником для ведення Інстаграму. Цікаво було зазирнути у себе, пошукати джерела натхнення. А навчальні відео-матеріали взагалі прекрасне джерело знань! Добре, що зараз безліч подібних відео є в мережі.

- комплекси я подолала також.

Не всі, звісно. Та прогрес є! Багато ще роботи, однак я стала впевненішою. Відчуваю внутрішню свободу, з'явилась легкість. Те, що гнітило мене, відступило нині.

- Інстаграм та Твітер - зроблено!

Сторінки в цих мережах зареєструвала, веду їх. Мені подобається! Про Інста я вже багато писала, тому не повторюватиму.

- блог заповнений меншою мірою, аніж я того хотіла.

Я наповнила блог здебільшого графічними матеріалами, пропрцювала його структуру та технічні моменти. Однак головне - історії - я не додала. Там лише крихти поки що. Цим я не дуже задоволена. Однак матеріал напрацьовано, це добре. Скоро літературний блог набуде наповнення! 

Висновки. Дуже вдячна за такий конкурс Орінго! Мотивацію він мені надав ого-го яку! Без "Я зможу" мій блог ще довго був би на стадії проекту!

Однак протягом конкурсу особисто для мене ідея просто почати письменницьку діяльність українською мовою набула інших, набагато глибших бавр. Конкурс став для мене психологічним випробуванням, боротьбою з самою собою, шляхом, сповненим переломами особистості та засобом глибшого самопізнання.

Я тепер вневнена, що буду йти до мети стати письменницею! Зараз лише початок шляху, ще стільки потрібно подолати. Але я прагну досягти своєї цілі! Мрію подарувати українському народу фентезі рідною мовою! Тому все буде чудово, вірю в це!

Всім добра та мотивації в житті! Цілую, ваша Марися!