При першому погляді на світлину каблучки Віхи творчого шляху з темним опалом у каталозі уява нашвидкоруч намалювала літній гірський пейзаж, над яким розкинулася небесна лазурь, а сонячне проміння грає на його пагорбах у схованки...



Здається погляд вже блукав по молодій зелені ірландських мохів, що огортали кам'яні брили.

При зустрічі він підморгнув мені своїм лазуритовим оком,



а трохи згодом немов той ще хамелеон, почав забарвлюватися у зелений.





Камінчик виявився справжнім сюрпризом. На увагу збоку сонячних промінчиків в ньому з'являлося північне сяйво, яке, при іншому куті вже здавалося яскравим феєрверком.






В ньому раптово могло спалахнути рожеве марево, що згодом вже перетікало у жовте сяйво.






Коли ж опал замріяно відпочивав, то являв скупчення ціанобактерій та кликав розглядати мікросвіти.



Раптово в цьому мікрокосмосі вдалося розгледіти незвичайного тропічного метелика.





Коли ж сонечко зазирнуло в його глибину, то склалося відчуття, що на тебе дивиться справжній прибулець.








В такому маленькому камінчику ховається цілий Всесвіт, що вражає своєю красою, неочікуваною палітрою та немов чарівна скриня, сповнений див.







Щиро дякую всім причетним чарівникам у Незламному місті за створення прикрас, що дарують надію