Хостинг фотографий для пользователей Оринго
Чат с менеджером

Поставити питання

 
Ювелірний дім Орінго
0800-759-550
(безкоштовні дзвінки)

Вікна Благовіщенської вулиці

Пнд, 23/09/2024 - 10:39 #1

Вікна Благовіщенської вулиці

Коли ми писали з Олею план, в традиційному есе хотіла розповісти про уявні вікна, за якими ховаються спогади. Але в суботу була така чудова погода, а я так швидко упоралася з усіма запланованими справами, що після обіду вирішила трохи змінити задум. 
 
Ми вже майже дев’ять років територіально знаходимося в одному з найчарівніших та найстаріших районів Харкова — у Залопані. Це  історичний район Харкова, розташований між вулицею Полтавський Шлях, залізничним вокзалом «Харків-Пасажирський» та річкою Лопань. До речі, на сайті у 2020 році була стаття про цю особливу частину міста
 
Наш (точніше – не наш, а орендований) сучасний будиночок чемно та вдало вписався в композицію сучасних та старовинних споруд на самому розі Ярославської та Благовіщенської, де перетинаються дві односторонні дороги. Непересічні краса й магія тихого району — одна з основних причин, чому ми продовжуємо триматися цього дорогого берегу, навіть коли не вистачає людей на усі поверхи. 
 
Видимі переваги затишного району поєднуються з силою історичних будівель. Тут розмовляють стіни, посміхаються старовинні пухлі янголятка і таємничі маскарони. Теплі жовті й охристі кольори переважають над сірістю асфальту — навіть жахаюче неприємна новобудова ховається за золотаво-персиковою фарбою, щоб видаватися тут трохи своєю. Теракотова гола цегла одночасно міцна й беззахистна, як м'язи. А трохи зеленого в деревах і будинках додають нашій вулиці милого сільського колориту.

Уява легко лине вище старих дерев саду Тіволі й даху покинутого театру Муссурі. Над куполами соборів синіє божевільне вересневе небо...



e53e4b06ec2ccac3dd60ca8c9749990e.md.jpg

І от я вийшла прогулятися тихою й сонячною Благовіщенською вулицею на двісті метрів направо у бік вокзалу і стільки ж наліво, до собору, щоб згадати усі свої попередні прогулянки та пофотографувати для вас різні вікна. 

 

Вікна, як втомлені очі найкращого міста.


Вікна, які тішать або дратують. 
 

Вікна, що кличуть і вікна, що сплять. 
 

Вікна прозорі й вікна фанерні. 
 

Вікна, які вже зникли назавжди. 
 

Вікна, які терпляче чекають нових часів. 


Що в мене вийшло — дивіться самі. Харків’яни вікна головних будинків навколо Орінго точно можуть впізнати. Якщо не впізнаєте або буде цікаво, пишіть — можу розповісти про кожне фото окремо. 
 

 

07cf2fb04da20283039e296b69d2cc02.md.jpg

 

bc3455eaf76e87baf7c44cdb121e6989.md.jpg

 

57d0924ca89e8804a1cf9c9df108806d.md.jpg

 

61b6e186ccf9978a9694c117dfaabf17.md.jpg

 

11e20489454f183fd1b80f056b864cf7.md.jpg

 

8d85cbbc40026b9f451ca228c6f23910.md.jpg

 

28d66d8405f16453ba6e5f16214d1f4b.md.jpg

 

7d63343dc845c7d6b74060403194b6a3.md.jpg

 

f0f4563f236c0a2b1dcb0a8d60bb6d20.md.jpg

 

e151b62653199fb4f060a3f016ee3e9e.md.jpg

 

bebb4e31a57c2c4241df7239b384b835.md.jpg

 

1c0d2df643469fc72e5c18778c4b0474.md.jpg

 

b9b7d4588898e071b4f755538ff263d6.md.jpg

 

977508b5d5be5e07dcf8dc23b66ee9e6.md.jpg

 

a4b749600076074d9bf06909fb84d79b.md.jpg

 

c82b1d75ef895fc2a6d24bc8ae6dc8d8.md.jpg

 

a8ce5fad1c76c2c7375a68abfe90ae38.md.jpg

 

Рухаємося далі, дивимося вперед і вгору, зберігаємо спогади й вікна. 
 
О.М.любовь

Пнд, 23/09/2024 - 11:20 #2

Чарівно й сумно. Чи то так осінь впливає? Цього тижня як раз збиралася там пройтися, та ви мене випередили))

Пнд, 23/09/2024 - 15:57 #3

allavoytenko пишет:
Чарівно й сумно. Чи то так осінь впливає? Цього тижня як раз збиралася там пройтися, та ви мене випередили))


Алло Сергіївно, мені здається, що цим районом скільки не ходи, обов'язково побачиш щось нове. Якщо планувалося — то треба йти, поки погода не зіпсувалася. 

Пнд, 23/09/2024 - 15:22 #4

     Такий контраст між спокійним небом і понівеченими будинками. Вони зберігають спогади і чекають на повернення людей.

Напиши мені, друже, листа
На старому пожовклому аркуші.
Стукне пальцями в шибку поштар -
Гість мій вранішній.

Світить в чашці кружальце лимонове.
Кіт звернувся пухнастим вензелем.
Пахнуть мандрами марка поштова
І блакитні чорнила штемпеля.

Чую гомін далеких вокзалів.
Білий простір розкреслений лініями.
І зелені вагончики слів
Там біжать паперовими коліями.

Прочитаю забуте ім'я.
Виринають із пам'яті спогади.
Літо, сонце і річка, і я,
І дитячі таємні пригоди.

Пам'ятаєш дерева-велетні
і війною зруйнований міст?
Я, сміливиця, по одній стороні,
Ти - по іншій - на повний зріст.

Пам'ятаєш, як добре лежати
На нагрітій сонцем траві
І розніжено, сонно слухати,
Як веселі гудять джмелі?

"Я ніколи тебе не покину", -
Шепотів мені вітер тихцем.
До духмяного срібла полину
Пригорнула своє лице...

Напиши мені, друже, листа
На старому пожовклому аркуші.

Пнд, 23/09/2024 - 15:55 #5

Lina2018 пишет:
    

Напиши мені, друже, листа
На старому пожовклому аркуші.
Стукне пальцями в шибку поштар -
Гість мій вранішній.

Світить в чашці кружальце лимонове.
Кіт звернувся пухнастим вензелем.
Пахнуть мандрами марка поштова
І блакитні чорнила штемпеля.

....



Які неймовірні вірші, Еліно Альбертівно!  Дякую! heart
Це Ваші?

Пнд, 23/09/2024 - 17:22 #6

Так.

Пнд, 23/09/2024 - 20:33 #7

Мій уклін! Це дуже талановито і щиро. heart

Ср, 25/09/2024 - 10:01 #8

Дякую за чудову екскурсію. Щось пізнала, бо теж задивлялась на ці будинки, щось - так далеко по тій вулиці я, мабуть, ще не заходила. Вразило оте жовте щось, не пам'ятаю, не помічала раніше. Цей виступ "на помідорчики"...  коли  вже ми перестанемо псувати все навкруги себе... Засмутили дсп замість улюблених сяючих вікон в чарівному замку Орінго, потрощені фасади старовинних будівель. Але - усе буде. Вставимо-відновимо-відбудуємо. Аби тільки настав Той день. Обіймаю всіх вас. Тримаймось!