Найперше замовлення 11176 я зробила 16.05.2014р. У ньому були емалевий хрестик (нажаль, зараз його в каталозі вже немає), сережки та підвіс Мостик з перидотовими цирконіями та пусети Сонька, які мені потім довелось повернути, бо тоді я ще не знала про важливість розміру довжини гарпуна та можливість скоротити його в Орінго.

Але розказати я хотіла дещо про інше :-)

У 2013 році дві прекрасні жінки - Юлія Савостіна та Катерина Венжик (до речі, пригадуєте Венжиків в каталозі , автором яких є Юлія Никифорова? І як колись вона ділилась спогадами про козацьких предків  із призвищем Венжик), придумали такий проект - як прожити рік, купуючи та використовуючи товари виключно українських виробників. На телебаченні показували випуски новин цього проекту, але я дізналася про нього через Фейсбук. І от якось мені на очі трапилась публікація в групі "В пошуках Made in Ukraine" про купівлю каблучки українського виробника, від якої авторка посту була в шаленому захваті!  Чи варто говорити, що цим виробником було рінго? 

Перейшла я за посиланням на сайт Oringo.com.ua та ... зависла.

Можливо, в скані коментів хтось із нинішніх форумчанок впізнає і себе? 

Історично так якось склалося, що до прикрас я була зовсім байдужа. В шкатулці лежали пара каблучок, презентовані на повноліття, якась біжутерія і дещо із тіткових та маминих раритетів. У вушах та на шиї були вдягнуті сережки та підвіска, подаровані свекрухою (мамою чоловіка ), які не знімалися роками. І більше я нічого і не потребувала . Каблучки я не носила зовсім - мені вони страшенно заважали і нервували.

До того ж заняття спортом (гандбол, волейбол) у ранній юності приводило до вивихів суглобів пальців та їх переломів, що, звісно, не сприяє красі рук. Коротше кажучі, свої руки я не вважала достойними прикрашання.

Але після знайомства з Орінго трапилось мені побачити в каталозі каблучку Лукошко в позолоті з кабошононом цирконію кольору "шампань". Я і ...пропала. . Вона заполонила мою уяву, я марила нею, вона ввижалась мені уві снах . Прозора капля меду, або рідкого золота, через яку проглядається шкіра - це було вище моїх сил!

І подивилась я критичним взором на свої руки, подумки приміряла на них Лукошко, і вирішила - та не таке вже воно і страшне, те чудовисько (руки, тобто) ! І Лукошко було замовлене!

З тої пори я розжилася багатьма каблучками, і всі вони, на мій погляд, дуже красиво виглядають на руках.

Отак Орінго-терапія змінила моє ставлення до власних рук!