Однієї весняної днини пара драконів поверталася з далекої подорожі. Вони були втомлені та мріяли як найшвидше дістатися рідної домівки. Пролітаючи високо в небі, вони помітили, що внизу вся земля закутана білими хмаринками.
Як таке можливо?
Вирішили спуститися нижче, щоб уважніше роздивитися. В повітрі чим дужче розливався найніжніший аромат, що зачаровував їх своїми неповторними нотами... а прямо під ними розкинулась білосніжна краса квітучих білопінних садів. Роздивившись, щоб поруч не було нікого, вони опустились на землю. Наче зачаровані, ходили між дерев, вдихаючи такий незнайомий п'янкий аромат, насолоджуючись пишною красою і зовсім забувши про втому.







Пташки, що вже облаштували свої гніздечка, дещо схвильовано щебетали з усіх сторін, але дракони нікого не чіпали, лише милувалися дивним садом та набирали в лапи пелюстки, що вже обірвав різкий вітерець.



Візьмімо з собою пелюстки на згадку про це весняне диво і хтозна, можливо нам вдасться зберегти їх.
Порадилися вони між собою, зібрали тендітний скарб та відправилися додому, у гори.





Повернувшись та перевіривши надра своїх володінь, вони склали пелюстки в чудернацьку мушлю, що знайшли колись на березі моря.










Кожного дня пара милувалася рожево-білим скарбом. Одного ранку один з них помітив, що пелюстки згорнулися кульчиками, тоді, він взяв мушлю і підніс до світу... там лежали крихітні кремово-рожеві перлинки, що мали захоплюючи переливи. Дракони не могли повірити в те, що сталося, але перед очима в них знову з'явився дивовижний запашний сад, що так манив у свої пухнасті обійми...
Серед перлин знайшовся один, не схожий на інші  камінець, він не мав такого перламутрового блиску, але ніжність його ледь рожевого відтінку викликала захоплення. Він був схожим на один з пуп'янків у квітучому саду, що от-от розкриється світу назустріч...







З того часу, мудрі дракони, вражені красою весняного саду, зберігали свій скарб у дивній мушлі та передавали своїм нащадкам. Згодом розкрився й секрет чудернацької мушлі, коли хтось спробував в неї дмухнути, то звідтіля полинуло дзвінке щебетання птахів, що раділи весні та цвітінню навкруги.















Відтак тендітна краса полонила хижі хоробрі серця...