Ні, ти не знаєш добре України ,
Якщо на Запоріжжі не бував,
Де небо – то від хвиль Дніпрових синє,
То золоте – від степових заграв;
Де на весь світ поралить колосками
У січах кров’ю зрошена земля,
Де царство дум, де навіть кожен камінь
Народу невмирущість прославля;
Де сяйво з вод висотують турбіни
А Хортиця сурмить, як пароплав…
Ні, ти не знаєш добре України,
Якщо на Запоріжжі не бував.
Петро Ребро

Не можна уявити наше славетне індустріальне місто без аркового моста, який дарує панорамні види на святу землю нашого краю - острів Хортиця, зіницю козацького духу та волі, з'єднуючи між собою два береги, та Дніпрогесу, що приборкує нестримні хвилі могутнього Дніпра... Але це далеко не все... Доречі, у Запоріжжі найдовший у Європі проспект, що приймає у свої обійми з вокзалу, мчить уздовж різних мікрорайонів, крізь театри, університети, центральну бібліотеку, знакові будівлі Олександрівська, фонтани та площі, парки та собори й приводить нас до греблі, і передає мандрівника на правий берег річки, де серед жилих масивів розкинулося чимало мальовничих краєвидів, від яких співає душа та завмирає серце. Скільки всього цікавого та різноманітного можна дізнатися про наше місто, потрапивши на екскурсії Романа Акбаша, щоб відкрити для себе його знов. Милуючись фотороботами Ігоря Лаврова, неможливо не закохатися та не вирушити у мандрівку.
А скільки особливих та дорогих серцю місць є у кожного запоріжця, як то Дубовий Гай, парк Перемоги, каскад фонтанів Райдуга, годинник закоханих, стародавні скелі Хортиці та заповідні місця Великого Луга, зелені оазіси студмістечка та навіть двори нашого дитинства...
Особливо відчувається сум та любов до свого рідного Запоріжжя саме зараз, коли знаходишся за сотні кілометрів, і кожен отриманий  шрам на його тілі, викликає нестерпний біль... Я впевнена, що наш козацький непереможний дух не зломати й не підкорити, тож все  неодмінно буде Україна, отже Перемога за нами
Наразі, хочу подякувати чарівникам Орінго, завдяки яким частина мого міста ожила в сріблі!
Тож пропоную маленьку фотоекскурсію














АРКОВИЙ МІСТ ЧЕРЕЗ ДНІПРО
Здається, міст цей перейти
Так просто. Можна ще й стрибнути:
Бо й небо вабить до води,
Й захоплено гукають люди.
Заходить хмара – хай гримить!
Степи давно дощів чекають…
Цей шлях до вічності
повз мить,
Або ж на Хортицю
повз Раю.
Ганна Лупинос







Мені здається, що атмосфера нічного міста дарує якісь магічні враження, особливо якщо прогулятися вищезгаданим мостом чи греблею.




Ми обов'язково зустрінемося знов!

Де-де-де би не був, не забуду дім
Хочеш, закрути мене як бігуді
Я з закритими очима знайду, де мій двір
Бо де би не був, не забуду дім
Kalush