Хостинг фотографий для пользователей Оринго
Чат с менеджером

Поставити питання

 
Ювелірний дім Орінго
0800-759-550
(безкоштовні дзвінки)

Зимові пригоди хороброго Мишенятка

Ср, 25/01/2023 - 18:51 #1

Зимові пригоди хороброго Мишенятка

Сьогодні при знайомстві з цим милим розумником, мені не хотілося додавати зайвих слів, бо мої думки так чи інакше повертали мене до однієї ескімоської народної казки з дитинства
"Велика подорож маленького мишеня".
Моя уява жваво відігравала події цієї дитячої історії і я боялася, що так чи інакше можу десь так само взяти її слід. Тож сьогодні це будуть лише світлини, а Ваша уява най намалює свою власну захоплюючу казку з цим головним персонажем indecisionsurprise

Так думала я вчора, але мене не полишало відчуття, що я наче позбавила свого милого друга його особистої казкової історії, а коментар Олени LeTim надихнув на створення цього допису.


Тож діло було так...
Маленьке мишеня, на ім'я Дзиґа, котрому не було ще й року, бо народилося воно на початку літа, вперше в житті побачило як у повітрі кружляли якісь білі мухи.
- Що воно таке? Треба вилізти з нори й гарненько роздивитися навкруги, а можливо навіть спробувати його на смак? - розмірковував він пошепки, щоб не розбудити нікого з родини.
Швидко зібравшись з нори, не забувши свою улюблену котушку, яку він восени роздобув на фермерському подвір'ї та, що тепер слугувала йому своєрідним гіробордом, мишенятко зібралося в мандри. Все навкруги було вкрито білою пухкою ковдрою, що м'яко поскрипувала під лапами.

3b5a79747dde48f220c2253287c9b617.md.jpg
c5565a68d3add47e5f822f491341a3c3.md.jpg
aba468eeb6e7d8c2fe66eff5cef32f2a.md.jpg
9054acf1b3ecd0bd0a96d9753c8283ad.md.jpg

Він трохи зачерпнув лапкою й спробував на смак, та не отримав ніякого задоволення.
- Дивно, на смак як звичайнісінька вода, така ж як була в річці або в калюжах...- дещо засмутившись, подумав Дзиґа.

6cfc5d9df0fcc13f27d65b5b63a7130f.md.jpg
55038d4b82066012ed7abaefefde6a51.md.jpg
60734f93f1494341c4431fa08f23bb95.md.jpg

Він застрибнув всіма лапами на котушку і поїхав на швидкості з засніженого пагорба, пролітаючи через знайомі місцини. Раптом "гіроборд" зустрів на своєму шляху перепону у вигляді камінця, що непомітно причаївся під снігом. Мишенятко вилетіло і встрягло прямо в кучугур. Відчуття було дивне: голова кружляла після польоту, а тіло наче огорнула хмара чи солодка вата, при цьому всередині було напрочуд тепло. Та сидіти довго на одному місті було не по ньому, тож вже через пару хвилин він вже вибрався з кучугури, розривши пласти тогорічного листя, що нерідко слугувало вдома йому постіллю. Вибравшись на поверхню, почав шукати котушку, бо не міг зрозуміти куди вона поділась.

bb6aec3e47be0007256786ef5097266b.md.jpg
c2a2b85cb87081b11d741e26f10c1b1e.md.jpg
4857b57d16164b0bf8d914c265e5e11e.md.jpg

-Як тут гарно! Цікаво, що це за пухкі бавовняні хмари на довгих стеблах колише вітер? - запитав сам у себе, бо здавалося поруч не було нікого.
Недовго думаючи, мишеня почало своє стрімке сходження вверх.
846799aeb391e7922aa5fe8f1d661a7d.md.jpg
Втомлене, але задоволене воно вилізло на верхівку, як виявилося засохлого будяка, на який влітку навряд чи б навіть наважилося видертися через його колючки...
c977aabde52d763673bb18131f085ee3.md.jpg
416ab2c064187f696d819bd288ad2c18.md.jpg
353071f43c5b7a1cda2b31850764d819.md.jpg
c7dca817aa588d2336cf0bd3f450d2e8.md.jpg
7d6c410bdc9db45aacc09f4e43a01476.md.jpg
95b8b18e1b7753ff6b53b9ea2bdcb751.md.jpg
f1f9d2444c02929bd01a1c56f8795053.md.jpg
Зверху маленькому досліднику відкривалася зовсім інша картина: трава, що де-не-де проглядала з-під снігу, нагадувала великі гнізда, що щойно лишень були побудовані їхніми господарями; знайомі острови моху, що ще вчора блищали своїм оксамитом, сьогодні наче посивіли; навкруги був безкрайній білий простір.. та раптом погляд уловив стеблини якогось злаку і мишеня хутко пірнуло на сніжний килим.
09ed0bffdd592facd413a3d1ce1f8fe1.md.jpg
e8059343accbdec2035dfc2532916200.md.jpg
Це виявились останки тогорічного вівса, тож радіючи знахідці, він з апетитом пообідав.
a984d71148785a6be5d0cb1c5e0bd12b.md.jpg
0fd866abe2c7f7bb3a7086b95d4fd4e7.md.jpg
757e1ad055bb5abee1fea0670386a2e9.md.jpg
f345e3d1aa813a8037cdce1d16695c59.md.jpg
Хмари розійшлися і сонечко заграло своїми яскравими променями. Сніжна ковдра одразу стала срібною, немов за допомогою чарівної палички. Десь попереду в полі стояло похитуючись шатро дикої моркви, що наче запрошував перепочити втомленого мандрівника. Попри висоту, мишеня забралося в передпокій. Вітер лагідно колисав шатро і маленький мандрівник втратив відчуття часу...
4a0be1f7cef030b69faa63a4c023a19f.md.jpg
7ea588b6cd8861ab3dd4a7d68f8aa1f8.md.jpg
Прокинувшись, він зрозумів, що сонечко вже не світить так ярко, тож почав скоріше спускатися вниз. Згадав, що десь знов полишив своє майно, розпочав пошук, і дуже зрадів, коли знайшов. Стрімко перебираючи своїми лапками він гнав котушку вперед, поки знов не почув на своєму шляху перепони. Щось помаранчево-червоне запроторило його шлях...
- Щоб це могло бути? - промайнуло в його думках. Маленький дослідник дещо нерішуче обійшов цю невідому кулю, а потім виліз на неї й принюхався.
c3d0c05413c7baac55a0fc1b5ef53730.md.jpg
Здається він чув цей аромат, але це було влітку в чудовому садку, де роїлися бджоли та порхали метелики, де можна завжди було поласувати грушею або яблуком... Мишеня на мить замріялося, а потім відкусило шматочок... Це дійсно було яблуко, але зовсім не таке соковите й хрустке, як влітку, хоча на вигляд здавалося таким самим...
- От чудасія! - прошепотів мандрівник і приклавши лапку до чола, наче капітан, поглянув навкруги.
7bad864deeb776d84f489298d6e03efc.md.jpg
Якісь темні ліани обвили стару яблуню, а їхні китиці з засохлими чорними ягодами гойдалися на вітру. Дзиґа вирішив спробувати погойдатися та дізнатися чи немає там їстівних ягід, тож стрімко спустився вниз, а потім не менш завзято прийняв я дряпатися вгору.
bac8c4ed85e8c6f6cf495f60e9d7b302.md.jpg
Китиці й справді виявилися гарною гойдалкою, тож на час мишеня навіть забуло про почуття голоду, але не надовго.
3fff4a733fc10ea5a064beaf36734ab9.md.jpg
9a26b44e55a2919b01a864c2e94ee1d6.md.jpg
3026ee5cda4ca6b69f0a591a54e18115.md.jpg
В пошуках їжі він обіг всю ліану дикого винограду та на жаль всі ягоди були сухі.Втомлений і засмучений він спустився вниз і побачив попереду як виблискувало сонечко на льодяній калюжі. Дзиґа обережно торкнувся лапкою поверхні, впевнився, що вона тверда і просунувся вперед, поїхавши на всіх чотирьох лапах. Потім спробував піднятися на двох і почав потроху ковзати по калюжі, наче по справжньому катку, у світлі вечірнього сонця. Ще ніколи в житті йому не було так весело та радісно. Він падав, але підіймався і знову описував круги по прозорій поверхні.
39ef2f4a1e8d0319ceede13d5c27bfe2.md.jpg
1fb6478a1cf28f81fd01a6a63a5a6ff9.md.jpg
a517cb9b076495b2522576da2a8fd329.md.jpg
Та час невмолимо спливав, мишеня зрозуміло, що не встигне повернутися додому, тож прийдеться йому вперше шукати собі домівку для ночівлі. Проїхавшись в останнє по блискучому льоду, він знайшов свою котушку й погнав на ній вперед.
c9346eb8bf7cef3138f27f41f0255414.md.jpg
На білім килимі почали траплятися зелені гілки ялинки, вони були дещо колючки, але мали такий приємний затишний аромат.
7099869dcb68813b57d6d1c5526d99bc.md.jpg
Піднявши голову догори Дзиґа побачив красуню в смарагдовій сукні.
От я і знайшов собі ночівлю! - промовило мишеня і стало збиратися вверх по стовбуру. Дзиґа спробував розміститися на гілках, але зрозумів, що в ночі може з них впасти, тож вирішив повернутися на землю.
9a3a4d4f667d8def33c67300a405a3d0.md.jpg
ada3e5dda07dc12c8e19b2bd95e1f4dc.md.jpg
866f39371cb7521fc4f25d659d105570.md.jpg
Під ялинкою він знайшов шишку, і навіть дістав з неї пару зерняток. Потім пошукав великий горіховий листок, що замінив йому ковдру. За день він отримав стільки нових вражень, що заснув у ту ж митть, як опинився на своєму імпровізованому ліжку з шишки. Красуня ялинка опустила нижні гілочки, щоб захистити маленького мандрівника від нічних пернатих мисливців, а вітер гойдаючи її віти, наспівував колискову.
c4671a4853321f4ea375849fe57cd21b.md.jpg
5270678c644f75928b7fd3f4f13bc8cb.md.jpg
Вранці, світило сонечко, падав м'який сніг. Дзиґа прокинувся від якогось дивного звуку, виліз на двір і побачив пухнасту руду білку. Вона привіталася до нього і попитала, як він тут опинився. Мишеня з радістю розповіло новій знайомій про свої пригоди.
- То ти полишишся тут назавжди? - запитала вона з надією.
Дзиґа похитав головою і сказав, що йому треба повертатися додому, щоб розповісти всім про свої неймовірні пригоди й те, яку він побачив красу навколо. Тоді білочка стрімголов побігла до своєї домівки та принесла маленькому мандрівникові трохи горіхів і дві невідомих їй запашні голівки у сірій сорочці.
- Чи не знаєш ти бува, що воно таке? - запитала білка в мишеня.
- Ні, на жаль не знаю, але бачив таке у людей на городі, восени вони викопували його, сушили, а потім сплітали у коси та розвішували у домівках наче якийсь оберіг. Він має пряний аромат, але, мабуть, не придатний для їжі.
- Тож я хочу подарувати його тобі на згадку про нашу зустріч.
- Але як мені все це забрати з собою? - розмірковував Дзиґа.
Тоді білочка запропонувала йому зробити санчата. Друзі радо взялися за цю роботу і через декілька годин були виготовлені маленькі ладні гринджоли. Руда подружка принесла з дому блакитну стрічку, яку знайшла влітку під дубом, мабуть, якась з дівчат полишила її там. Прив'язавши її до санчат, вони поскладали в них весь скарб і Дзиґа попрощавшись, рушив у зворотну подорож.
efda89eb96bfd11cd900574fc0a14ede.md.jpg
eb16f122d45ddb9169d62cf885157d49.md.jpg
Снігова ковдра стала ще пухкішою, тож санчата м'яко ковзали й мишеняті була лише в радість така дорога. Здалеку він побачив кущ, на якому червоніли невеличкі ягідки. Полишивши свої гринджоли, він заліз на верх і спробував ягідки на смак. Вони виявилися кислуватими, але приємними, тож він назбирав про запас додому.
adcea071b4a5a447bbe2fffa6efc509a.md.jpg
9289561cda2aace96cc4eb69a663ced6.md.jpg
Знову рушив і невтомно біг аж до кінця поля, поки не натрапив на колосся вівса. Зібравши обережно всі колоски, склав їх до свого скарбу, і вже не звертаючи зі шляху, допоки ще світило сонце, мчав до своєї рідної домівки.

А вдома вже й не вірили, що він повернеться. В родині завжди казали, що Дзиґа знайде собі пригод, адже від появи на світ був непосидючим. Як же вони зраділи, коли сідаючи вечеряти, почули як хтось стукає і побачили живого мишенятко. Він покликав їх на двір, щоб розібрати подарунки, які привіз з далекого лісу, а за вечерею переповідав про свої мандри. Скільки було зойків та радісного писку в родині в той вечір. Про часник та повір'я щодо нього йому розповіла бабуся. Отож було вирішено залишити його у якості оберега та зберігали голівки по обидві сторони дверей.
949b0428b46de304db70dbd576ab4045.md.jpg
f0a90dd0d6e2c91b298b94525302663e.md.jpg
2abba7cc4a299c0e792bc20f326160cd.md.jpg
Історію про неймовірні пригоди Дзиґи стали переповідати від нори до нори по всьому полю, що примикало до села, тож відважне мишеня стало своєрідною легендою серед своїх земляків.

Та то був лише початок шляху цього допитливого й хороброго мандрівника...
 

Ср, 25/01/2023 - 21:47 #2

Це була чудова прогулянка у мишенятка! Можливо, навiть, казкова, але я б краще залюбки почула ту казочку у твоєму виконаннi, бо дуже люблю усi казки твого авторства) heart
Проте я все одно отримала велике задоволення вiд спостерiгання маленького героя у зимовiй природi.  Вiн так старанно крутить своє казкове колесо, що  встигає скрізь й нарештi зустрiчає друзiв... cool

Хочу відмітити, що в оксидуваннi мишеня виглядає ну дуже реалiстично й гарно!
(а я ще роздумую над своїм, яким вiн буде)

Чт, 26/01/2023 - 14:12 #3

Оленочко, дуже дякую, за твій коментар, що надихнув мене на особисту казкову історію для мого милого друга heartsurprise
Тож випраляюсь  indecision

Чт, 26/01/2023 - 15:21 #4

О, велике тобi дякую! heart  cheeky Я читала та посмiхалась, як воно ладно вийшло!
В тебе талант складати цiкавезнi iсторiї, особливо з огляду вже пропонованих обставин)
А ще в тебе така чудова українська heart ( менi її ще опановувати й опановувати)
Танюша, яка ти розумниця й дуже добра та щира людина,  я це так вiдчуваю на вiдстанi surprise

Пт, 27/01/2023 - 00:02 #5

Надзвичайно приємно, що казка тобі сподобалась, хоча й як правильно підмічено вже притягнута до світлин
Оленочко, ти прямо розчулила мене своїм коментарем heartsurprise, але гадаю, що мені теж є в чому вдосконалюватися, як в плані мовознавства (знаходження вже майже рік в україномовному середовищі, хоча й з притаманним специфічним диалектом, неабияк посприяло зануренню та опануванню мови взагалі, бажанням вивчати саме літературну, без кальок та діалектизмів, щоб вільно висловлювати свої думки) , так і власних чеснот.

 

Ср, 25/01/2023 - 22:04 #6

Яке ж воно гарнюнє Море позитиву від Вашого фотозвіту, дякую! surprise

Чт, 26/01/2023 - 14:12 #7

Дякую, нам з мишеням дуже приємно surprise

Чт, 26/01/2023 - 17:09 #8

Танюш, не можу пройти повз.  Твої казково-пригодницькі історії - це окремий вид задоволення.  Завжди читаю із посмішкою, завжди стає тепло та затишно на серці. І хоча я зовсім не пошановувач гризунів, скоріш навіть навпаки - дуже не люблю їх, прямо до стану "фу і брррр" тим не менш, з твоєї легкої руки, читаючи, проникалася неабиякою симпатією до малого Дзиґи  В тебе безперечно талант heart 

Чт, 26/01/2023 - 23:12 #9

Яночка, дякую, що зазирнула і полишила стільки теплих слів heartsurprise Радію, що Дзиґа зміг таки завоювати твою симпатію cool
А в мене схожа ситуація зі зміями, тому мабуть і Беліндою буду милуватися зі сторони...

Чт, 26/01/2023 - 17:12 #10

Тетяно Вікторівно, яка чудова казка, а фото-ілюстрації роблять її ще кращою та дозволяють ще яскравіше уявити собі пригоди кумедного мишеняти! 

Пт, 27/01/2023 - 12:37 #11

Оля, щиро дякую surprise Все це завдяки чарівникам Орінго, що вдихнули життя в неймовірний ескіз талановитої Марії Сергіївни та дали можливість потоваришувати з милим мишенямheartsurprise