Наші мрії такі різні, але одне їх точно об'єднує - найзаповітніші, найбажаніші, найсвітліші і найнаївніші мрії родом з дитинства. Хто з нас не мріяв дотягнутися до зірок на небі? Або дізнатися скільки їх, а ще хто там живе на небі? Що означає кожна зірка? А особливо всіх цікавили зорі Великої і Малої Ведмедиці, напевно, усі шукали в обрисах возу силуети ведмедиці і разом з друзями змагалися хто першим знайде "ведмедиць" на небі, яке тільки-тільки починало засвічуватися зорями.

Пам'ятаю як ми з братом часто сиділи на вулиці на лавці і рахували перші зорі, які з'являлися на небі, кожен хотів бути найуважнішим і першим показати де він бачить зірку. Пригала цитату з мультфільму "Ёжик в тумане": "По вечерам Ёжик ходил к Медвежонку считать звёзды. Они усаживались на брёвнышке и, прихлёбывая чай, смотрели на звёздное небо. Оно висело над крышей — прямо за печной трубой. Справа от трубы были звёзды Медвежонка, а слева — Ёжика…" Ми часто уявляли собі різних тварин, яких вбачали у сукупності зірок, але я довго не могла зрозуміти чому ж саме 7 зірок, які дійсно нагадують віз усі називають "ведмедицею", до того ж їх дві - велика-мама і маленька-ведмежа, ну і як можуть бути у ведмедів такі довгі хвости?))). Зізнаюсь чесно, що відповідь на це запитання знайшла щойно в google : просто тисячі років тому картинка зоряного неба була іншою, бо зорі мають властивість трохи рухатися і в давнину люди цілком можливо вбачали у сузір'ї саме ведмедицю. Хоча існує і легенда Стародавньої Греції про те, що Зевс закохався в просту дівчину Калісто, яка була дуже вродлива, у них навіть народився син. Жінка Зевса - Гера дуже ревнувала його і заздрила красі дівчини, тому перетворила її на ведмедицю. Син Зевса та Калісто, коли побачив замість мами вдома ведмедицю, ледь не застрелив її з лука, але Зевс вчасно запобіг цьому і перетворив сина на ведмежа. Відтоді мама і син живуть на небі у таких чудернацьких зоряних сузір'ях. 

Дитячі спогади і мрії щоразу огортають мене приємними відчуттями, коли роздивляюсь підвіс із СМ-2018 "Звездные медведи". Усе в ньому таке миле - особливо те, що підвіс складається з двох частинок, на одній Велика Ведмедиця, а на іншій Мала Ведмедиця, ніби як те ведмежа хоче притулитися до своєї мами і бути разом. А можна носити окремо і завжди бути частинкою один одного.

А ще на ньому така красива Полярна зірка - вона яскравіша за інші у Малій Ведмедиці, адже вказує шлях мандрівникам і тим, хто заблукав: вона завжди підкаже де північ. Та в очікуванні одного із найулюбленіших і найвеличніших свят  - Різдва Христового, я згадала, що ж саме цю зіроньку ми всією сім'єю щороку чекаємо в Святвечір, вона знаменує народження Христа. Пригадую як мені було років 14 і ми з однокласниками організували різдвяний вертеп у селі, ходили колядувати та грали цікаві різдвяні сценки. Саме в Святвечір мені довелося їхати до іншого села, щоб там на Різдво з самого ранку з друзями піти до церкви, а потім ставити вертеп. Це був такий чудовий вечір, на вулиці справжня снігова зима, було дуже холодно, напевне градусів -15 точно, сніг блищить, дороги в селі не прочищені, йдеш по-коліна снігу, але дивишся на небо і бачиш ту саму Полярну зірку, яка зійшла уже на небі і розумієш, що в цей момент тисячі, а може й більше людей дивляться не неї, але з різних місць. Це так заворожує, видихаєш морозне повітря і радієш тому як же гарно придумане все. Тому, коли дивлюсь на срібних "Зоряних ведмедів", то щоразу переживаю той трепет, ту любов до природи, чистоту і наївність дитячих думок. Як же це чудово, коли природня краса і наші спогади, мрії оживають у сріблі за допомогою вмілих рук чарівників!