Всім привіт!

Не мала наміру брати участі, писати не дуже вмію, та й часу бракує... Але, натхнення, воно таке, приходить і вже нічого не вдієш))

Тож, перепрошую наперед за дещо сумбурний текст)) 
А мою розповідь буде присвячено двом найнесподіванішим та найочікуванішим для мене прекрасним витворам ювелірного мистецтва…

Що для нас літо? За що ми любимо його? За що люблю літо я?

Ще з дитинства, літо - то такі найочікуваніші канікули, довгі вечори й короткі ночі, нескінченні зорепади, тепло і безтурботність, а ще море, гори, ліс і річка, зелений гай, духмяні трави, квіткове різнобарв’я, соковита зелень… 
Як довго ми чекаємо пробудження природи після зими, радіємо першим листочкам, кожній новій травичці, кожній прекрасній і неповторній квіточці, що зацвіла в батьківському саду...

Для мене літо приходить з цвітінням Півників! Саме вони, розпускаючи бутони наприкінці травня, дарують нам свою неперевершену красу і ніби промовляють: «А ось і ми, літо прийшло! Барвисте літо!»

Барвисте, веселкове… Так, саме веселкове, адже друга назва цих прекрасних квітів походить від грецького слова Iris, що означає веселка! Саме веселка щороку розквітає в моєму невеличкому дачному садку! (Тому, коли серед конкурсних робіт з’явився ескіз улюблених Півників, вболівала за них до останньої миті, вболівала чи не найдужче, ніж за свою роботу!)
...І срібна мрія здійснилась! Срібні Іриси, неймовірні, чарівні, живі, - тепер вибухатимуть яскравою веселкою не тільки на початку літа, а даруватимуть нам літні барви цілий рік! 

…а літо впевнено крокуватиме далі… розпалюючи все більше й більше яскраве літнє сонечко, яке пожене кожного з нас якнайдалі від спекотного міста, у свій потаємний сховок, своє місце сили. Хтось знайде його у глибинах старого лісу, підслуховуючи у мудрих дерев чарівні легенди й казки… Хтось шукатиме освіжаючоі прохолоди високо в горах, серед бурхливих нетерплячих струмків і прудких ящірок… 

А когось, на повних вітрилах, вітер підхопить і віднесе далеко в море… несподівано й неочікувано, як завжди буває у житті, закине на далекий і невідомий чарівний острів… де небо зливається з морем в одне ціле і вже не розумієш, де горизонт. Де вода така чиста й прозора, що весь підводний світ немов на долоні. Де казковий палаючий захід сонця і не менш казковий, але значно ніжніший його схід… 

Де є тільки ти і світ, а все інше не має значення!
Такий чарівний острів трапився зі мною у самісінькому кінці серпня… 

…а потім, проводжаючи літо, казковий корабель, відніс у реальне життя, залишивши на згадку шматочок бурхливого моря, чарівного заходу сонця і таємничого, багатого на зорепади серпневого нічного неба такого ж темного, як чорна перлина магічного артефакту під назвою “Sail me”…