Я і правда робила її з любов'ю, натхненням та в спокійній атмосфері. Ні про що особливе не думала, але... Помітила, що по ляльці видно, в якому настрої вона створена... Моя перша лялька, зроблена в переломний для країни і складний для нашої сім'ї та особисто для мене час, була монохромно-біла, до неможливості м'яка та нестійка, і попри дитинку в руках — якась глибоко... розгублена і нещасна. Я тодішня в чистому вигляді. ((
А оце дивлюся уважно на Зою — ну справді, вийшло побажання самій собі)) . Пишатися сином, підтримувати його починання. А ще бути більш самостійною і дозволити собі нарешті бути красивою та яскравою. Ну і здоров'ячка та життєвої сили нам обом. Лялька-мотиватор до дій ))
Дякую за Ваш коментар, завдяки ньому придивилася уважніше до Зої і того, що несвідомо в неї заклала ))