Коли я обираю нові книжки для Таємної кімнати, то щось ніби веде мене казковою печерою зі скарбами, повз нескінченно довгих книжкових полиць, щоб я не помилилася і повернулася в наші кола зі правильною здобиччю. Але ж чому Сергій Жадан? 

Це вірші, а вірші не усі люблять? Тож ось вам, друзі, одразу чотири причини, чому обрано його поезію…

 

 

Жорсткий світ війни. Морок всередині і ззовні. Неймовірні зусилля, просто щоб не впасти з рейок буденності. І раптом вірші. 

 Але ж це не просто вірші — це магія слів, що виставлені особливим чином та працюють заклинаннями. Якимось чином Сергій робить вірші такими потужними, що, звернувши колись увагу на його творчість, зупинитися вже не можна, потрібно читати і найкраще — на папері.  І це перша відповідь на питання «чому Жадан».

 

*******

І ця любов із доторком біди,

і ці слова, які назавжди вивчив:

веди мене, мій звичний і убивчий,

мій чорний часе, — стримуй і веди.
 

Уздовж доріг — тривалих, золотих —

ходою обережною мисливця

веди за тих, хто здався і спинився,

за тих, хто помилився і затих.
 

В цій осені — тривожній і німій,

де замовкає голос недоречний,

веди мене, мій вічний, мій конечний,

мій втрачений і небезпечний мій.
 

І теплих сосен набраний курсив.

І вересня різке різноголосся.

Ще не скінчилось те, що почалося.

Ще може статись все, про що просив.

(«Список кораблів»)

 

 Друга причина обрати Жадана для вас — незмінно гарне виконання книжок. Пану Сергію не все одне, як виглядають книжки, і це чудово. Коли в книжці до геніальності автора додає свої зусилля художник, це потрібно відчувати. 

Наприклад, я вам показувала в травневому огляді книжок «Про слова та магію» неймовірно відкриту до людей книжку "Постійне місце проживання", від якої в мене мурахи. Але й коли немає в книжці картин чи фотографій, виконання все одне бездоганне.

 

 

 Третя причина запланованої зустрічі з його книжками: необхідність бачити гру слів від людини, яка добре знається на живій, сучасній українській мові і не обмежує себе будь-якими кордонами. Це найкращі курси по використанню усіх барв і можливостей нашої мови. Читаючи вірші, особливо вголос, ви непомітно і незворотньо додаєте до свого словничка нові перлини, які колись обов’язково стануть у нагоді. 

 

*******

Літо лишило тобі високу пшеницю.

Літо минало, доки ти жила, ніби летіла.

Я знаю, для чого вони зберігали його плащаницю –

щоби завжди мати при собі обриси його тіла.
 

Я б теж, якби міг, зберігав твої простирадла,

рушники, якими ти обгортала своє волосся,

чужі сорочки, які ти довго перебирала,

і в яких дотепер твоє тепло збереглося.
 

Зберігав би книжки, яких ти колись торкалась,

перебирав би перечитану цю бібліотеку,

бачив би між окремими літерами і сторінками

твою зосередженість – одиноку і теплу.
 

Я розумію, що потім, колись, буде щось інше.

Ночі стануть порожніми, ранки тихими.

Але це повітря ніколи не буде таким, як раніше,

якщо ти до нього входила, якщо ти ним дихала.
 

І якщо потім, колись, когось охоплять сумніви,

і хтось западе в зневіру, втомиться чи відступиться,

я вивішу цю тканину, темну, як сутінки –

хай собі дивляться, хай дивуються.
 

Від того, чого нам усім бракує, немає ліків,

немає кордонів, немає іншого виходу.

Але подивіться на відбитки її гострих ліктів –

все було насправді, я нічого не вигадав.
 

Можете відчувати тепер, як німіє шкіра,

можете відступатись, можете падати.

Тому, хто боїться – потрібна віра.

Тому, хто любить – достатньо пам’яті.

(«Життя Марії»)

 

 

 Ну й четверта, дуже важлива причина: Сергій Жадан не тільки наш з вами сучасник, не тільки людина, що оспівує мій рідний Харків, він — особистість, справжня Людина, яка живе просте і чесне життя.

Мені здається, що Жадан зі своїми думками про війну, людей, країну, творчість та інше — загальний голос зважених, свідомих і порядних українців. 

Він не тільки безкрайньо творча людина, а ще й завзятий волонтер і всесвітньо відомий представник нашої країни, що дуже важливо, бо всі ми маємо думку, але не в усіх її питають. 

Якщо цікаво, прочитайте або подивіться недавнє інтерв’ю Deutsche Welle  «Я не хочу завтра залишитись без держави». Особисто я підпишуся під кожним його словом.

 

 

 *******

Чекають вечора люди, схожі на равликів,

так гірко сплять на вокзалах, так глибоко.

Ламана лінія кордону, мов соснова гілка.

Дорога важка, коли несеш на спині свій дім і своє минуле.

 

Вперті равлики беззахисної Європи.

Жінки, що залишили вдома чисту постільну білизну.

Діти, що не відпускають материнську руку,

як прищеплені до яблуні гілки не відпускають теплий стовбур.

 

Ми потребуємо дива, потребуємо льодяників надії,

дотиків радості, променів, що пробивають темряву.

Що ти візьмеш, малий равлику, вибираючись із згорілого дому?

Насамперед віру в те, що ти сюди неодмінно повернешся.

 

Упокорений час шаленців і втікачів.

Запекла віра тих, хто зійшов на вокзалі вигнання.

Завжди пам’ятати розташування меблів у батьківському домі.

Ховати в кишені ключі, як засушену квітку.

 

Ось ця дорога – нині позначена безголоссям,

ночівлі ці – подорожні, поміж дощем і тишею.  

Будьте мужніми, равлики, будьте гідними цієї мандрівки,

ви – позбавлені дому, проте не позбавлені серця.

(2022 рік, поки що без збірки)

 

 

Отже, підсумок: вірші (і не тільки вірші) Сергія Жадана потрібно мати при собі, бо це таємна українська зброя. Магія особистості, магія правди і магія слів. І нехай наша любов і повага стане для нього головною премією, бо з нобелевкою його поки що чомусь обійшли. 

 

…З ночі лишається небо темне

Іде війна – виростають діти

І любиш їх, тому що крім тебе

Їх тут ніхто не буде любити

Сонце здіймається вище і вище

Вранішні відблиски на металі

І те, що тримало тебе раніше

Буде тримати тебе надалі...

 

А сьогодні, сумного 10/10, Жадан на своїй інста-сторінці написав так:  «В часи, коли тебе лякають і пробують зламати, дуже важливо робити те, що тобі вдається найкраще. І що є корисним для інших. У нас усіх попереду багато роботи. Але це добра робота, оскільки ми працюємо на себе і своє майбутнє. Не бійтеся і не зневірюйтесь, усе буде Україна»

 

 

Дякую за увагу, друзі! Побігла в Таємну кімнату розкладати для вас книжки на поличках. Читайте і насолоджуйтеся. 

 

Кожен день наближає нас до Перемоги!

 

О.М.