Не полишало мене відчуття незавершеності щодо однієї важливої речі… Хоча й улюблений підвіс-амулет «Молитва за Харків» майже ідеальна річ для мешканців Харкова, але хотілося прибрати слово «майже». І от нарешті — я до вас з маленькою срібною перемогою! 

Усі півтори роки існування підвісу мені надходили запити на такий же, але менший за розмірами, бо не усі носять помітні прикраси. Паралельним струмочком бігли питання про підвіс не оксидований, а родований — такий варіант легко потоваришував би з золотими прикрасами, але амулет вдало виглядав лише в оксидуванні. А ще хотіли «Молитву…» зі смарагдом, хотіли з діамантом, та ми не замовляли 3 мм в літотеку, бо якісні ювелірні камені йдуть з ефектним прайсом. В якусь вдалу мить ці струмочки злилися в один потік і виникла ідея створити делікатно сяючу зменшену версію, яка поєднає у собі усі запити.

Так народилася «Світла молитва за Харків».

Чим відрізняються два підвіси між собою? Діаметр класичного підвіса — 29 мм, нового — 21 мм, камені відповідно 3 і 2 мм. У нового підвіса інше вушко, яке дозволяє його носити на пандорівському браслеті, також йому пасують світлі та яскраві шнурочки. 

Першу версію ми продовжуємо робити виключно з оксидуванням, нова версія буде тільки у родованому виконанні та з сатиновим зворотом. До речі, це теж була окрема задача з зірочкою: як передати відчуття часу при використанні сучасних технологій обробки поверхні. Добре, що магічний пісок нам допоміг, залишивши свої відбитки на сріблі. Мені дуже сподобалося, як виглядає вирізьблений старовинний малюнок рогу достатку на матованому колі у поєднанні з блискучим боковим зрізом та рельєфним фасадом — чітко той випадок, коли зусилля винагородженні у повній мірі. 

Для розділу «В наявності» ми поки що зробили три версії: з яскраво-небесним топазом «свісс», з теплим сонячним цитрином і зі всюди доречною прозорістю Swarovski Puresse. А коли почнемо знову приймати замовлення на виготовлення прикрас, своїми запасами каменів зможе поділитися колекція знаків і тоді нарешті з’являться смарагдові та діамантові амулети-молитви. 

Щоб не переказувати наново сутність чарівного кола, нагадаю: у дописі «Про те, що люблю…»  розповідала про головні елементи та роздуми. Сила амулета базується на словах Григорія Савича Сковороди про Захаріаполіс, місто пророка Захарія (саме так філософ називав місто, якому симпатизував) і на нашій щирій та великій любові до Харкова. 

Підбирати слова до прем’єри нової версії, щоб не переповідати вже сказане раніше, спочатку було досить складно, але потім натрапила на чудову історію про розвиток міста, "Харківські байки з Максом Розенфельдом". У розповіді окремо підкреслена роль учнів Сковороди у створенні університету, навколо якого місто зростало та викристалізувало свій особливий характер. Навіть назва проекту одразу відсилає нас до «Харківських байок», відомої збірки Григорія Сковороди. Проілюстрували байки відомого харківознавця учні Школи сучасних театрально-сценічних напрямів, і вийшло в них це дуже гарно. Рекомендую до перегляду, щоб краще зрозуміти, як у Харкові насправді все тісно пов’язане між собою:

А далі почала перечитувати замітки з книг про Григорія Савича, і одне з приємних відкриттів — дослідження Тараса Лютого «Сковорода. Самовладання» про місію філософа у формуванні особистості. Книга на перший погляд важкувата, але варта розумової праці —  в ній немає зверхніх висновків чи зручних штампів, а є глибока робота і власний погляд автора на складний період історії, коли жив Сковорода. 

Процитую інтерв’ю Ірини Славінської з Тарасом Лютим, воно вийшло в журналі «Локальна історія» у грудні 2022 року: 

«…Сьогодні, коли неабияким викликом є війна, Сковорода подає нам приклад незалежної особистості, яка відмовляється підлаштовуватись та порушувати власну принципову позицію. Це індивідуальність, яка сама себе створила та була самовладною, вміла покладатися на себе в часи, коли руйнувалися інститути гетьманської автономії. Ця людина віднайшла здатність зарадити собі та знайти однодумців, зібравши їх у спільноту. Це історія про низову ініціативу, що зберігала форми спільності за відсутності держави. Один з елементів філософії Сковороди — евдемонія, тобто пошук щастя. Він проявляв себе як індивідуаліст, який вважав, що важливо пізнати себе.

Ти сам можеш налагодити власне життя. Плекай себе. Вміння досягнути щастя в собі — дуже помічна ідея для сучасної України»

Гарні ж які слова! Можу доповнити їх побажанням щиро вірити в себе і в Харків, робити гарні вчинки, з задоволенням читати складні книги та милуватися справжнім сріблом. 

Sic sol verus erit, Zachariana polis — стань мов сонце ясне, любий Харків!

З любов’ю, Олена Маслова