В мережі доволі багато вже доволі багато згадок про вчорашнє відкриття виставки, присвяченій творчості Василя Кричевського, тому я просто залишу в стрічці новин Орінго нагадування про подію з корисними посиланнями. 

У вітрині представлено усього шістнадцять експонатів, з них сім — наші прикраси, які поєднують харківську сучасність та творчій спадок геніального мистця. Зроблено їх вже було більше, але не все вдалося спіймати. У Скарбниці національного музею України одна з вітрин виставки «Орінго. Мистецтво срібних історій» називається «Надихаючись Слобожанщиною», там трохи більше варіантів. Неймовірного вершника з композиції «П'ятий Харків» також зроблено за малюнком Кричевського. 

Окрема лінія творчості — срібні речі з гарячою емаллю, в кольорах, які міг би визнати сам Василь Григорович. Кожна прикраса робиться Олександром Лукацьким окремо і не схожа на іншу, бо гаряча емаль — примхлива і набуває остаточного кольору вже на фініші.

Підвісок «Квіти не зів’януть, спів не змовкне» — це лінії віньєток до збірника українських народних пісень. 

 Зверніть увагу на зворотній бік підвісу – клітинки там не випадкові. Усі свої видатні орнаменти (чи шкіци) Кричевський малював, використовуючи подібну сітку, тому на звороті цих прикрас ми також зробили поле натхнення.

Трансформер «Гори та долина» народився з графіки до збірки Грушевського «Наша політика», а назва така, бо гуцульські мотиви вимагали простору. І саме завдяки цьому відчуттю простору носити елемент можна як завгодно. 

Підвісок «Плоди дипломатії» з коралами для виставки довелося недипломатично відбирати у власниці.  Назва пов’язана з тим, що цей відомий усім малюнок використовували в УНР для дипломатичних документів.

Але чому в Орінго взагалі з’явилися прикраси, присвячені творчості Василя Кричевського?

Почалося усе два роки тому з пошуку споруди для каблучки, яка втілюватиме Полтаву. Це була одинадцята каблучка в найскладнішій для мене колекції обласних центрів України. Найскладнішій, бо уперше довелося вислухувати про те, що саме потрібно робити, а не уся оця єрундень, що вже наробила. Звісно, й Будинок Земства виглядав не очевидно для тих, хто вважав символами української Полтави монумент слави російського імператора.  

Так от, у процесі підготовки моделі каблучки я настільки захопилася внутрішньою красою цього будинку, його оригінальністю та органічністю, що поступово ця зацікавленість перейшла на вивчення творчості й життя Василя Кричевського. Хотілося зрозуміти, як у ті часи він зміг зробити щось настільки українське. Коли виходжу на стежку пізнання, то завжди шукаю книжки...

Інтриги не буде — виручило мене видавництво Олександра Савчука. Перший том Хрестоматії довершив моє занурення у тему, а деякі моменти при отриманні книжок дозволили особисто познайомитися з паном Олександром. До весни цей примірник хрестоматії житиме у виставковому залі у Києві, щоб нагадувати відвідувачам про важливість книжок. А трохи більше про початок шляху до виставки можна прочитати у дописі «Особливі мотиви і цікаві повороти».

З хрестоматії й чарівна Пташка, яка красується тепер на афіші, і сережки «На мотив…»  До речі, «На мотив» — це також зі збірки Грушевського «Наша політика». 1911 року.  Мабуть ще ніколи наша українська політика не надихала на створення настільки гармонійних та лагідних образів. Хоча якщо змінити фарби срібного малюнку, мотиви теж змінюються. 

А ось це світлина, яка стала однією з моїх улюблених. Так виглядає харківська синергія в дії: видавництво видає, сріблярня працює, і ми разом висвітлюємо постать Кричевського з різних боків. 

Коли навесні побачила у харківських молодих ювеліринь Таїсії та Ренати підвісок «Майстер корабля», неймовірно зраділа, що наступне покоління харківських сріблярів обирає не комерційні повтори відомих прикрас, а дослідження справжніх коренів. Їхня прикраса і стала тією часточкою пазлу, без якої не склалася б ця локальна подія:

Хоча чому тільки локальна? Наразі дуже складно зазирати до майбутнього, проте у мережі вже є дзеркало цієї вітрини  — віртуальний тур Travel Verse.

Додамо згодом туди ще переклад англійською і попливе безмежним океаном інформації маленький кораблик з назвою «Василь Кричевський. Харківська синергія», шоб пам'ять була доброю і творчість світлою. 

«Суспільне. Харків» вже зробило якісний репортаж з учорашнього вечора.

Щиро вдячна Олександру Савчуку та літературній спільноті за підтримку, увагу до сріблярства і цікаві пропозиції. Це дійсно надихає та відкриває нові перспективи не лише для Орінго, а й для Харкова. Разом ми можемо набагато більше зробити для міста, аніж поодинці. 

Виставка йтиме у «Книгоукритті» до 31 грудня. Купіть книжку, випийте кави і обов'язково подивіться на книжку з вишитою обкладинкою і на оригінал малюнка Василя Григоровича, це неймовірні відчуття. Та й прикраси також радітимуть вашій увазі. Харківська культура тримається виключно на небайдужості харківців.

О.М.