Вітаю, друзі! Перший раунд перевірки бажань пройшов чудово: ми з вами зазирнули аж в 58 вішлистів, спіймали приємну хвилю спогадів, а також отримали несподіваний бонус — додаткову інформацію про те, які прикраси лишаються бажаними попри їх відсутність у каталозі! 

Про деякі моменти ще розповім окремо, бо ця інформація одночасно корисна та стимулююча до роздумів. Тепер бачу, що варто провітрювати та передивлятися вішлісти частіше, тому сподіваємося отримати від сьогоднішніх переможців фотозвіти, а потім десь за півтора місяця запустимо знову таку приємну активність. 

От думала, чи варто пояснювати, в чому сенс вішлистів, бо Оля в дописі з завданням вже чудово розкрила магічну привабливість споглядання. Але нормальні думки можна повторювати під різними кутами безліч разів і гірше вони від цього не будуть точно.  

Ініціювала я подібну віш-активність та роздачу подарунків, щоб в нашій маленькій срібній Орінго-бульбашці знову згадували про бажання. Маю в голові дуже складний та заплутаний всесвіт, в якому одним з перших тривожних показників є рівень зневіри й байдужості.

Чи можна якось виправити те, що наразі коїться навколо нас і всередині тільки бажаннями, мріями й сріблом? Звісно ні, такого навіть в моїх найідеалістичніших казках немає. Але навіть маленька крапля уваги до бажань все одно мимоволі змінює хід подій. Десь додасться витривалості та стійкості, десь зменшиться втома, десь прокинеться надія, а там поруч і джерело здійснення великих бажань... З дрібниць до великого рухатися природніше.

Тримаюсь в полі позитивних дій я, працює Орінго, тішаться орінговці, усі допомагають воїнам, місто стоїть, країна виборює своє право на існування. І в моєму всесвіті усе починається з того, що в нашій кузні завжди повинні бути потрібні срібні цвяхи. І це не про найвідоміші підробки цвяхів Картьє, а про те, що відбувається зі світом при недбалості або байдужості: For Want of a Nail... 

З задоволенням продовжу згодом роздуми про цвяхи та бажання, якщо вам цікаво, а тепер перейдемо до головного моменту. Які ж три вішлиста обрала рука долі серед усіх запропонованих?

  Тетяна Леонідівна (Янка Лекич): "Читаю коментарі... Мабуть тільки я трішки забула про свій лист бажань.) Давненько не заглядала в нього, хоча кожного дня передивляюсь каталог. Думаю, це погано, бо ніби нема вже сил і мріяти про щось. Дякую, що нагадали! Зайшла, трошки почистила, здивувалась, що в ньому нема омріяного мною з початку знайомства з Орінго "Тотемного 1" та ще деяких прикрас. Додала.)) Тихою радістю на мене поглянули "Казки старого лісу". В свій час так і не визначилась з камінчиком. "Схід сонця" теж чекає на мене в компанії з "Місяць або сонце". Всі цуби теж омріяні, але, навіть, не сподіваюсь, бо зараз задорого для мене.))) А "Страж Середньовіччя" з натуральними камінчиками, то зовсім недосяжне.) Але люблю його!! Такий він класний!! Всім драконам дракон, бо любе поговорити.)))"

 Олена Миколаївна (LeTim): "Коли прив'язуєшся до якогось вподобаного в літотеці кабошона, то мимоволі починаєш його уявляти в срібному одязі дедалі частіше й частіше. А він усе чекає і чекає, коли ж ти його покличеш, але не виходить... Є у мене таких парочка для мрійливої каблучки Моногатарі і загадкової каблучки Нагамару. Може, дочекаються мене)"