Яка цікава і креативна історія! Ніколи б не подумала, що змія-спокусника може замінити гусінь). Спочатку при погляді на малюнок спало на думку "І створила Природа нову людину...", трохи пізніше глянула і подумалось - "... І розгнівана Природа ожила (щоб показати людству, де раки зимують)".

Яка цікава картинка. Не знаю, які сенси ви в неї вкладали, але моя уява малює сюжет про наступне. Це алегорія на наше сьогодення (про решту речей, чи об'єктивніше, - я думати зараз не можу). Поки Україна щоденно стікає кров’ю, світ продовжує спостерігати і зволікати. Повільно формуються думки, повільно і обережно підбираються слова, повільно і неохоче виконуються гарантії, точніше це їх імітація. Ніби є сила протягнути руку , але недостатньо волі. А раптом не фсьо так однозначно? Два ж ока маємо, два вуха. По-різному можна розсудити. Руку протягнеш, а раптом забруднишся чи ще гірше - травмуєшся? Це ж можуть назвати ескалацією. Око, що прикрите вуаллю лицемірства бачить, що вони самі і винні, бо хочуть дихати по-українськи. Якби чемно поступилися місцем – не було б цієї зайвої метушні та галасу. Все одно ж - одін народ. А що тепер? Порядок порушений. Назад вже не повернеш, а крок вперед зробити страшно. Це ж поза зоною комфорту! Всі ж протоколи і фінансові вливання давно узгоджені. Поспішаємо виважено. Рішучі кроки ? Хтось має взяти ініціативу, «громада» ж приєднається до більшості, як завжди. Усі -за мір, на честь цього -влаштуєм пір. До слова - саме час обіду... Це перше, що спало на думку. Вибачаюсь за можливі грам.помилки, на екрані я їх не помічаю.

Один чоловік, гуляючи якось парком, запримітив маленького равлика, що самотньо сидів на опалому листику клена. Вночі мороз вкривав усе навкруги інеєм, і маленьке живе створіння могло загинути. А чоловік мав добре серце, тож забрав равлика додому. Він обережно поклав його у слоїк із травою і залишив на кухні. Яким було його здивування, коли вранці він побачив у слоїку цілу родину. Крихітні равленята сиділи на склі і кумедно ворушили своїми ріжками. "Великій родині - великий дім",- подумав чоловік і переселив сімейство равликів у великий акваріум. Якийсь час він радів своїм новим приятелям, але їх чисельність стрімко збільшувалась, і дуже скоро акваріум став їм затісний. Спочатку чоловік спробував їх продавати. Розмістив на ОЛХ оголошення і став чекати, але ніхто не відгукнувся. Ситуація наближалася до критичної, равлики почали розповзатися по квартирі. Тоді чоловік вирішив просто дарувати равликів людям, але чомусь усі, кому він радо пропонував узяти цих маленьких створінь, із жахом у очах відмовлялися. "Але чому? Вони ж такі гарні. Подивіться,  які в них ракушки, наче із справжнього мармуру", - дивувався чоловік. Свіжої трави вже не вистачало, і нове покоління равликів почало їсти меблі, а меблі були між іншим із червоного дерева. Потім настала черга речей у шафах. Равлики виявилися ще тими гурманами, віддаючи перевагу вовні і шовку і лишаючи поза увагою синтетику. Одного вечора чоловік відкрив холодильник і побачив там равлика, що з апетитом поїдав курячу гомілку. В маленьких задоволених оченятах равлика чоловік помітив хижацький блиск і вперше злякався. Цілу ніч йому снилися суцільні кошмари, як навала равликів насувається на нього, заповзає на голову, у вуха і ніс і починає потихеньку його покусувати. Вранці чоловік подзвонив у організацію захисту диких тварин і схвильовано описав ситуацію. А через годину до будинку під'їхав великий білий автобус, із якого вийшли люди, одягнуті у захисні костюми і шоломи. Виявилося, що той маленький беззахисний равлик, якого чоловік підібрав у парку, відносився до виду мармурових равликів, що є отруйними хижаками, здатними вбити навіть людину. Це просто щастя, що у чоловіка добрим виявилося не тільки серце, а й смак. Равликам дуже сподобалася його квартира, і вони просто не встигли розповзтися по інших. Біологи працювали три дні і три ночі, аби знайти усіх равликів. Вони завантажили їх у контейнери і вивезли у безпечне місце, десь у далекий ліс, де природа сама дасть їм раду. Втручання людини у справи природи не завжди доречне і корисне. А чоловік  залишився сам у власній квартирі. Він сидів на підлозі і думав, що давно вже хотів зробити ремонт. Наприклад, у стилі хай тек, тільки бетон, скло і метал. І ніякого дерева.

Картинка трохи моторошна, але все ж мені здається, що вона про Красу. "Муцинові пристрасті" - у косметології слиз, який виділяють равлики, допомагає зробити шкіру більш пружною. Кажуть, що равлики здавна були символами безсмертя, тобто смерті і відродження. Було б чудово, якби у процесі випуску кремів з муцином равлики не постраждали, а зовнішня краса відповідала внутрішній. І дуже хотілося б балансу у відносинах людина-природа, бо, як кажуть деякі джерела, равлик також символізує гармонію.

Назва картинки: "Мігрень від дійсності". Коли уже нічого не розумієш,нічому не віриш,думки сповільнилися,дихати важко. Намагаюсь побачити ,щось позитивне,але не виходить. Цікаво буде дізнатися відповідь або продовження

За те що не перевіривши інформацію Персей намагався вбити мирну Горгону вона його прокляла волоссям з живильних равликів на голові. Шкіра на його обличчі тріскала як дзеркало яким він намагався відобразити погляд Медузи, але равлики одразу її заживляли замкнувши вічний цикл. Ба більше, про те що волосся Персея дарує красу пішли легенди тож його постійно третували красуні які висмикували равликів разом з корінням з його голови. Ось таке покарання за неперевірку данних та необдумані дії

Дивлячись на картину, я бачу: - думки, які руйнують особистість ; - канати, як зобов'язання, стискають вільний подих ; - надія в оці, що все минеться, складні часи не можуть бути вічність.